Application of preventive work and medical and social rehabilitation in psychiatric practice

Abstract

важаючи на те, що попередні профілактичні заходи, спря- мовані на подолання окремих ланок поведінкових розладів, були приречені на невдачу, успішне подолання со- ціальних причин алкоголізму, наркоманії, злочинності та девіантної поведінки серед підлітків можливе лише через гармонійне застосування комплексного діапазону заходів: державно‑с оціальних, соціально‑е кономічних, медичних, санітарних, психогігієнічних, психологічних, педагогічних, морально‑ етичних, з урахуванням інди- відуальних потреб. Мета. Метою роботи є відновлення соціального статусу підлітків з психічними розладами шляхом проведення профілактичної роботи та медико‑с оціальної реабілітації. Новизна. Новизна дослідження полягає в комплексному аналізі та обґрунтуванні необхідності системних, соціально скоординованих зусиль у профілактиці та реабілітації підлітків з психічними та поведінковими розладами, з детальним розглядом біо- логічних, психологічних та соціальних напрямків корекції та реабілітації на великій вибірці (420 підлітків), що дозволяє розробити цілісний підхід до відновлення їхнього соціального статусу. Методи. Проведено аналіз до- слідження 420 підлітків. Для ранньої діагностики використовувався метод клінічного інтерв’ю (CIM). Медична корекція поведінкових розладів застосовувалася майже у 100% обстежених, включаючи раціональну психотерапію, медикаментозне та психотерапевтичне лікування (для непсихотичних розладів), а також третинну профілактику з використанням психотропних засобів (для психотичних розладів). Реабілітаційна робота включала біологічний (психо-фармакотерапія), психологічний (усунення формалізму, налагодження соціальних контактів) та соціальний (подолання реадаптації, ресоціалізація через освіту, працю та дозвілля) напрямки. Результати. Виявлено, що на формування «важких» підлітків особливо впливає дисгармонійна сім’я (алкоголізм чи психічні захворювання батьків, відсутність емоційної близькості, деспотизм, розпад родини, емоційне нехтування, жорстоке поводження), що призводить до соціальної дезадаптації та приєднання до асоціальних груп. Ідентифіковано екстраперсональні фактори ризику (вимушена емоційна самотність через трудову міграцію батьків, сирітство, психологічна ізоляція) та інтерперсональні фактори (риси характеру, спадкова обтяженість, емоційність, прикордонні психічні розлади). Доведена необхідність широкої первинної профілактики (морально‑ правова та санітарно‑гігієнічна освіта, боротьба зі шкідливими звичками, статеве виховання), вторинної профілактики (виявлення тригерних факторів та груп ризику) та комплексної реабілітації. Застосовані методи корекції та реабілітації продемонстрували ефективність у виведенні пацієнтів із стану психічної патології та їхній адаптації до соціального життя, зокрема, відновлення позитивних сімейних стосунків, міжособистісних зв’язків та повернення до освітнього процесу.