Лінгвопоетика наукового дискурсу в сучасному мовознавчому просторі

Abstract

Питання лінгвістичної побудови наукових текстів є вкрай важливим для забезпечення ефективної комунікації науковців між собою, поширення результатів їх досліджень і популяризації отриманих знань серед молодого покоління. Метою цього дослідження є аналіз лінгвістичних засобів, які використовуються під час написання наукових праць. На основі комплексного аналізу масиву наукового доробку з різних дисциплін виявлено спільні лінгвістичні закономірності та варіації в науковому дискурсі. З’ясовано, що в наукових текстах для об’єктивного й точного викладу інформації часто використовують спеціалізовану термінологію, конструкції пасивного стану та складні синтаксичні структури для об’єктивного й точного викладу інформації. Отримані результати підтверджують подвійну роль мови в науковому дискурсі: як засобу передачі емпіричних результатів і як засобу конструювання наукового знання.Background: Scientific discourse is characterized by a unique linguistic structure that serves not only to convey information but also to construct meaning and facilitate understanding within specific disciplinary communities. Studying the linguistic construction of scientific texts is crucial for effective communication and knowledge dissemination within the scientific community. By unraveling the linguistic means used, this study addresses the fundamental question of how scientific knowledge is conveyed through language, highlighting the complex interaction between linguistic structure and scientific content.