Peculiar features of glucose homeostasis in patients suffering from non-alcoholic steatohepatitis with comorbid obesity and osteoarthritis on the background of metadoxine and guar gum administration

Abstract

Objective. To determine the probable effect of metadoxine and guar gum on glucose homeostasis during the comorbid course of non-alcoholic steatohepatitis (NASH) with obesity and osteoarthritis (OA). Material and methods. 60 patients (30 men and 30 women) with the indicated comorbidity were examined and divided into three groups: patients of group 1 – control (C) (n = 20) took Essentiale H 1 capsule 3 times a day, patients in group 2 – main group 1 (M1) (n = 20) – received metadoxine (Liveria 1С) at 0.5 g twice daily, in 3 – main group 2 (M2) (n = 20) – in addition to metadoxine patients received guar gum (Guarem) 1 sachet (5 g) 2 times a day. The groups were randomized to age, sex, obesity and cytolytic syndrome activity. The control group consisted of 30 practically healthy individuals of the same age and gender. The average age of patients was (62,3 ± 5,7) years. Conclusions. The conducted analysis showed that the course of treatment with metadoxine and guar gum proved the ability to achieve stable normalization of carbohydrate metabolism over a long period of time, since guar gum together with metadoxine enhance rapid compensation of carbohydrate metabolism with impaired carbohydrate tolerance, ability to resensitize insulin receptors and eliminate insulin resistance syndrome.

Мета роботи – з'ясувати ймовірний вплив метадоксину та смоли гуарової на показники гомеостазу глюкози за коморбідного перебігу неалкогольного стеатогепатиту (НАСГ) з ожирінням та остеоартрозом (ОА). Матеріал і методи. Обстежено 60 пацієнтів (30 чоловіків та 30 жінок) із зазначеною коморбідністю, які були розподілені на три групи: пацієнти 1-ї групи – контрольної (К) (n=20) приймали Ессенціалє H по 1 капсулі 3 рази на день, пацієнти 2-ї групи – основна група 1 (О1) (n=20) – отримували Метадоксин (Ліверія IС) по 0,5 г на прийом двічі на день, у 3-й – основній групі 2 (О2) (n=20) – пацієнти, окрім метадоксину отримували гуарову смолу (Гуарем) по 1 саше (5 г) 2 рази на день. Групи були рандомізовані за віком, статтю, ступенем ожиріння та активністю цитолітичного синдрому. Контрольну групу склали 30 практично здорових осіб відповідного віку та статі. Середній вік хворих склав (62,3±5,7) років. Висновки. Проведений нами аналіз показав, що курс лікування метадоксином та гуаровою смолою довів спроможність досягнення стабільної нормалізації показників вуглеводного обміну на тривалий термін часу, оскільки гуарова смола разом із метадоксином сприяє швидкій компенсації вуглеводного обміну при порушеній толерантності до вуглеводів, ресенситизації інсулінових рецепторів та усуненню синдрому інсулінорезистентності.

Цель работы – выяснить возможное влияние метадоксина и смолы гуаровой на показатели гомеостаза глюкозы при коморбидном течении неалкогольного стеатогепатита (НАСГ) с ожирением и остеоартрозом (ОА). Материал и методы. Обследовано 60 пациентов (24 мужичин и 36 женщин) с указанной коморбидностью, которые были разделены на три группы: пациенты 1-ой группы – контрольной (К) (n = 20) принимали Эссенциале H по 1 капсуле 3 раза в день, пациенты 2-ой группы – основная группа 1 (О1) (n = 20) – получали Метадоксин (Ливерия IС) по 0,5 г на прием дважды в день, в 3-ей – основной группе 2 (О2) (n = 20) – пациенты, кроме метадоксина получали гуаровую смолу (Гуарем) по 1 саше (5 г) 2 раза в день. Группы были рандомизированы по возрасту, полу, степени ожирения и активности цитолитического синдрома. Контрольную группу составили 30 практически здоровых лиц соответствующего возраста и пола. Средний возраст больных составил (62,3 ± 5,7) лет. Выводы. Проведенный нами анализ показал, что курс лечения метадоксином и гуаровой смолой доказал способность достижения стабильной нормализации показателей углеводного обмена на длительный период времени, поскольку гуаровая смола вместе с метадоксином способствует быстрой компенсации углеводного обмена при нарушении толерантности к углеводам, ресенситизации инсулиновых рецепторов и устранению синдрома инсулинорезистентности.