Новітні дані щодо розходження та лікування недостатності колоректальних анастомозів

Abstract

Представлені дані останніх 10 років щодо частоти розходження колоректальних анастомозів. Вона становила від 1% до 19%, у середньому 4%. Частота розходжень анастомозів не залежить від хірургічної техніки. При лікуванні недостатності колоректальних анастомозів можливе збереження співусть. Мета роботи – вивчення частоти недостатності колоректальних анастомозів при різних способах їх виконання, особливості хірургічної тактики лікування виниклих розходжень колоректальних анастомозів. Висновки. Розходження колоректальних анастомозів залишається актуальною проблемою сучасної онкопроктології. Розходження колоректальних анастомозів, за останніми даними, спостерігаються приблизно в 4 % випадків і не залежать від характеру шва: ручний чи механічний, методики ручного шва. За останні роки розробляються методи щадного лікування недостатності колоректальних анастомозів з їх збереженням. Однак при наявності перитоніту з каловими масами в черевній порожнині анастомоз краще видалити. Перспективними можуть виявитись мікроінвазивні способи втручань.

Представленные данные зарубежной литературы последних 10 лет по частоте расхождения колоректальных анастомозов. Она составила от 1% до 19%, в среднем 4%. Частота расхождений анастомозов не зависит от хирургической техники. При лечении недостаточности колоректальных анастомозов возможно сохранение соустий. Цель работы – изучение частоты недостаточности колоректальных анастомозов при различных способах их выполнения, особенности хирургической тактики лечения возникших расхождений колоректальных анастомозов. Выводы. Расхождения колоректальных анастомозов остаются актуальной проблемой современной онкопроктологии. По последним данным, эти осложнения наблюдаются примерно в 4% случаев и не зависят от характера шва: ручной или механический. В последние годы разрабатываются методы щадящего лечения недостаточности колоректальных анастомозов с их сохранением. Однако при наличии перитонита с калом в брюшной полости анастомоз лучше удалить. Перспективными могут оказаться микроинвазивные способы вмешательств.

The data of the last 10 years concerning frequency of rectal anastomosis dissociation are presented. It ranged from 1% to 19%, on average 4%. The frequency of anastomosis is independent on surgical technique. It is possible to preserve fistula in the treatment of colorectal anastomosis breakdown. Objective was to study the frequency of rectal anastomoses breakdown in different ways of their implementation, peculiarities of the surgical treatment approach. Conclusions. Disruption of colorectal anastomoses remains an urgent problem of modern oncoproctology. According to the latest data complications are observed in about 4% of cases and do not depend on the suture – manual or mechanical. In recent years, the methods of sparing treatment of rectal anastomoses breakdown with their preservation are being developed. However, in the presence of peritonitis with faecal masses in the abdominal cavity, it is better to remove anastomosis. Microinvasive methods of surgery may be perspective.