Нефротоксичність кадмію у системі «мати-плід».

Abstract

Серед важких металів особливу екологічну небезпеку становлять солі кадмію. Антропогенний внесок кадмію в атмосферу втричі перевищує його природне надходження. Високий ризик ураження солями кадмію мають нирки. Особливо уразливий до дії токсиканту молодий організм. Підвищена чутливість до антропогенного впливу солей кадмію притаманна організму впродовж усього періоду росту, починаючи з внутрішньоутробного розвитку. Мета дослідження. Дослідити функціональний стан нирок у потомства інтоксикованих кадмієм щурів. Матеріал і методи дослідження. Дослідження проведено на нелінійних білих щурах ювенільного віку (2 міс), яких утримували в умовах віварію за стандартного харчового раціону. Тварини поділено на 2 групи: у першій – щури, народжені від самиць, яким 30 діб (в т.ч. упродовж усього терміну вагітності) щоденно у шлунок уводили через зонд кадмію хлорид (0,03 мг/кг), що складає 3.10-3 DL50; у другій, контрольній групі, знаходилися 2-міс. інтактні щури-ровесники, народжені від здорових самиць. Функцію нирок досліджували на тлі індукованого (водного) діурезу (5% від маси тіла тварин, per os). Сечу збирали за 2 год і визначали показники, які характеризують екскреторну, йонорегулювальну та кислотнорегулювальну функції нирок (креатинін, Na+, К+, білок, титровані кислоти, аміак). Абсолютні величини показників стандартизували у перерахунку на 100 г маси тіла та 100 мкл клубочкового фільтрату. При роботі з тваринами дотримувалися принципів Європейської Конвенції щодо гуманного ставлення до лабораторних тварин.