Modern views on the classification of bone tissue architecture for improving the methods of prosthetics of lost toothes (literature review)

Abstract

Abstract. For a considerable period of time, the primary classification of tooth loss was the classification proposed in 1928 by Kennedi. As dentistry progressed, it became evident that a more nuanced approach was necessary to classify dental defects beyond their mere localisation. Consequently, none of the classifications provides comprehensive information and does not encompass all the clinical features of partial tooth loss. It is therefore evident that a rational treatment plan can be formulated on the basis of morphological and functional classification features, including the relative position of the retained teeth and edentulous areas, conditions for the perception and distribution of the chewing load, in particular the degree and type of atrophy of the collar ridge, as well as the number of occlusal support zones in the areas of premolars and molars. A review of the scientific literature and the authors' current views on the treatment of partial tooth loss in dental care reveals a significant need for qualified orthopedic treatment in Ukraine, in accordance with modern requirements, in particular the use of prosthetic restorations. The intimate connection between oral health and other aspects of patients' quality of life underscores the necessity for novel interdisciplinary collaboration and presents a compelling rationale for enhancing the clinical and laboratory aspects of dental rehabilitation, thereby ensuring predictable outcomes. Анотація. Тривалий час основною класифікацією втрати зубів була класифікація запропонована у 1928 р. Kennedi J. З подальшим розвитком стоматології, виявилося недостатнім класифікувати дефекти зубного ряду тільки за їхнью локалізацією. Таким чином, жодна з класифікацій не містить вичерпної інформації та не враховує усі клінічні особливості часткової втрати зубів. Саме тому, урахування таких морфо-функціональних класифікаційних ознак як взаємне розташування збережених зубів і беззубих ділянок, умови для сприйняття та розподілу жувального навантаження, зокрема – ступінь і тип атрофії коміркового відростка, а також кількість оклюзійних опорних зон у ділянках премолярів і молярів дає усі підстави для обґрунтування раціонального плану лікування. Аналізуючи дані наукової літератури, сучасні погляди авторів на способи вирішення проблем, зумовлених частковою втратою зубів у структурі надання стоматологічної допомоги, слід підкреслити значну потребу населення України у кваліфікованому ортопедичному лікуванні згідно сучасних вимог, зокрема з використанням покривних протезів. Тісний взаємозв’язок стоматологічного здоров’я з іншими показниками якості життя пацієнтів вимагає нових підходів у міждисциплінарній співпраці і надає усі можливості для удосконалення клінічної та лабораторної складових для забезпечення прогнозованих результатів стоматологічної реабілітації.