Лейоміома матки та вагітність

Abstract

Резюме. Вступ. Лейоміома матки (ЛМ) є захворюванням, яке найбільш часто виявляється серед гінекологічних захворювань, за різними джерелами, становить від 30 до 50 %, та призводить до безпліддя. У 1-5 % жінок є єдиною причиною безплідності, і з збільшенням віку пацієнтів неухильно зростає. Враховуючи, що в умовах сьогодення в розвинутих країнах вагітність настає в межах тридцяти років, проблема стає ще більш актуальною. Мета. Визначити сучасні погляди щодо впливу ЛМ на репродуктивну функцію, та ефективність лікування безпліддя шляхом допоміжних репродуктивних технологій. Результати дослідження. Одним із методів лікування безпліддя є застосування допоміжних репродуктивних технологій, що за наявності органічної патології матки потребує особливих підходів до лікування. Терапевтичні варіанти тривалої терапії лейоміоми матки є обмеженими, тому основним методом лікування залишається хірургічний метод, однак і цей метод не виключає, в подальшому, рецидивів пухлини. Зазвичай, гістеректомій проводиться у 6-8 разів більше, ніж міомектомій та у 15-20 разів більше, ніж селективних емболізацій маткових артерій, отже, гістеректомія продовжує залишатися основним методом лікування, що негативно впливає на фізичний та психоемоційний стан, унеможливлює настання вагітності та є неприпустимим у жінок, що планують вагітність. Висновки. 1. Наявність фіброматозних вузлів сприяє розвитку безплідності та погіршує прогнози лікування за допомогою ДРТ. 2. При підготовці до лікування безплідності методами ДРТ міомектомія є стандартним лікуванням, після чого можливе, навіть, спонтанне настання вагітності. Однак дані про ефективність ДРТ у хворих з міомектомією в анамнезі є суперечливі. 3. При відсутності класичних показань для оперативного втручання хірургічна стратегія при лейоміомі повинна бути індивідуальною.

Резюме. Введение. Лейомиома матки является заболеванием, которое наиболее часто оказывается среди гинекологических заболеваний, по разным источникам, составляет от 30 до 50%, и приводит к бесплодию. В 1-5% женщин является единственной причиной бесплодия, и с увеличением возраста пациентов неуклонно возрастает. Учитывая, что в сегодняшних условиях в развитых странах беременность наступает в течение тридцати лет, проблема становится еще более актуальной. Цель. Определить современные взгляды о влиянии лейомиомы на репродуктивную функцию и эффективность лечения бесплодия путем вспомогательных репродуктивных технологий. Результаты исследования. Одним из методов лечения бесплодия является применение вспомогательных репродуктивных технологий, при наличии органической патологии матки требует особых подходов к лечению. Терапевтические варианты длительной терапии миомы матки ограничены, поэтому основным методом лечения остается хирургический метод, однако и этот метод не исключает, в дальнейшем, рецидивов опухоли. Обычно, гистеректомий проводится в 6-8 раз больше, чем миомектомий и в 15-20 раз больше, чем селективных эмболизаций маточных артерий, следовательно, гистерэктомия продолжает оставаться основным методом лечения, негативно влияет на физическое и психоэмоциональное состояние, делает невозможным наступление беременности и является недопустимым у женщин, планирующих беременность. Выводы. 1. Наличие фиброматозных узлов способствует развитию бесплодия и ухудшает прогнозы лечения с помощью вспомогательных репродуктивных технологий. 2. При подготовке к лечению бесплодия методами вспомогательных репродуктивных технологий миомэктомия является стандартным лечением, после чего возможно даже спонтанное наступление беременности. Однако данные об эффективности вспомогательных репродуктивных технологий у больных с миомэктомией в анамнезе противоречивые. 3. При отсутствии классических показаний для оперативного вмешательства хирургическая стратегия при лейомиоме должна быть индивидуальной.

Summary. Introduction. The uterine leiomyoma is a disease that is most often found among gynecological diseases, ranging from 30 to 50% in various sources, and leads to infertility. In 1-5% of women is the only cause of infertility, and with increasing age of patients is steadily increasing. As pregnancy occurs within thirty years, the problem becomes even more important. Aim. Identify current views on the effects of leiomyoma on reproductive function, and the effectiveness of infertility treatment through modern reproductive technologies. Research results. One of the methods of treatment of infertility is the use of auxiliary reproductive technologies, which, in the presence of organic pathology of the uterus, requires special treatment approaches. Therapeutic options for long-term therapy of uterine leiomyomas are limited, so the surgical method remains the main method of treatment, but this method does not exclude further tumor recurrence. Usually, hysterectomy is performed 6-8 times more than myomectomy and 15-20 times more than selective embolization of the uterine arteries, therefore, hysterectomy continues to be the main method of treatment that negatively affects the physical and psycho-emotional state, prevents pregnancy and is unacceptable for women planning pregnancy. Conclusions. 1. The presence of fibromatous nodes promotes the development of infertility and worsens the prediction of treatment with reproductive technologies. 2. In preparation for the treatment of infertility with the methods of reproductive technologies, myomectomy is a standard treatment, after which it is possible, even a spontaneous pregnancy outbreak. However, data on the effectiveness of reproductive technologies in patients with myometectomy in history are controversial. 3. In the absence of classical indications for surgical intervention, the surgical strategy for leiomyomas should be individual.