Ефективність базисного лікування фенотипів бронхіальної астми у дітей залежно від часу дебюту захворювання

Abstract

Метою роботи було підвищити ефективність лікування бронхіальної астми шляхом аналізу рівня контролю, динаміки інфламатометричних та спірометричних показників у дітей з фенотипами раннього та пізнього початку захворювання. Матеріали та методи. На базі пульмонологічного відділення КМУ «Обласна дитяча клінічна лікарня» (м. Чернівці) обстежено 97 школярів з фенотипом бронхіальної астми пізнього початку та 59 дітей шкільного віку з фенотипом астми раннього початку. Усі діти отримували еквівалентний тяжкості та контролю об’єм протизапального лікування, що визначається чинними стандартами надання медичної допомоги. Визначення ефективності базисної терапії проводили з використанням АСТ – тесту. Інфламатометрію у дихальних шляхах проводили шляхом визначення рівня монооксиду нітрогену, визначеного в експіраторному конденсаті отримували за методикою Ємченко Н.Л. Лабільність бронхів визначали згідно рекомендацій шляхом оцінки їх реакції на дозоване фізичне навантаження та інгаляцію β2-агоніста короткої дії. Гіперсприйнятливість дихальних шляхів оцінювали за результатами бронхопровокаційної проби з гістаміном шляхом визначення гіперчутливості бронхів до подразника з обчисленням показників порогової концентрації та дози. Результати. Дітям, які хворіють на бронхіальну астму пізнього початку, притаманно повільніше досягнення контролю на тлі базисного протирецидивного лікування. У дітей з фенотипом астми раннього початку клінічні прояви контролю захворювання частіше супроводжувались ознаками зменшення активності запалення бронхів, ніж у пацієнтів з фенотипом захворювання пізнього початку, що відображається на отриманих результатах контролю астми. Базисна терапія суттєво не вплинула на виразність неспецифічної гіперреактивності бронхів до прямих та непрямих провокувальних стимулів. Висновки. Гірші показники досягнення контролю у школярів з фенотипом бронхіальної астми пізнього початку пов’язані, здебільшого, з виразним запаленням та гіперсприйнятливістю бронхів. У дітей шкільного віку з фенотипом бронхіальної астми пізнього початку базисну протизапальну терапію обґрунтовано проводити за деескалаційним принципом з урахуванням досягнення контролю.