Abstract:
У статті проаналізовано вторинну номінацію як проблему теоретичного мовознавства.
Розмежовано зміст понять „первинна‖ і „вторинна‖, „пряма‖ і „непряма (опосередкована)‖,
„автономна‖ і „неавтономна‖ номінації.Узагальнено причини, що зумовлюють творення вторинних
назв, визначено роль вторинної номінації у процесі поповнення лексики сучасної української мови.
Окреслено способи творення вторинних назв залежно від використаних мовних засобів, а також від
характеру відношення „ім‘я – реальність‖. З‘ясовано суть вторинної номінації як текстової
категорії, визначено її вияви в бінарних протиставленнях. Обґрунтовано спрощення
вузькоспеціальної термінології як одну із тенденцій у розвитку вторинної номінації в українській
мові. The article analyzes the problem of second nomination as theoretical linguistics. The author
distinguishes the meaning of „primary‖ and „secondary‖, „direct‖ and „indirect‖ (mediated),
„autonomous‖ and „non-autonomous‖ categories. It also summarizes the reasons that lead to the creation
of secondary names, the role of second category in the replenishment of the vocabulary of the modern
Ukrainian language. The article outlines ways of creating secondary names depending on the language used
as well as the nature of the relationship „name – reality‖. The essence of secondary nomination as textual
categories to its manifestations in binary oppositions is show. The author proved highly specialized
terminology simplification as one of the trends in the development of second category in Ukrainian
language.
