Аннотации:
У контексті проблеми антропоцентризму досліджуються провідні константи людиномірності наукового знання та їх евристичне значення в історичній реконструкції динаміки парадигм, якісних змін, які відбувались у процесі послідовної зміни типів наукової раціональності. З´ясовано, що стосовно людюдиномірності наукового знання головними константами є суб´єкт-об´єктна когерентність, соціокультурна зумовленість, а також аксіологічна релевантність, які на кожному з історичних етапів еволюції науки як особливого виду діяльності, соціокультурного феномену та компоненти аксіосфери детермінують її когнітивний потенціал, але при цьому та чи та константа дістає пріоритетне значення, чим і визначаються специфічні риси класичної, некласичної та постнекласичної науки.
