Abstract:
Дослідження проведено на 87 хворих з міхурово-сечовідним рефлюксом (МСР), котрий виник на тлі нейрогенної дисфункції сечового міхура. У жодного пацієнта не було ознак інфравезикальної обструкції та інших анатомічних аномалій сечостатевої системи або захворювань центральної нервової системи. Авторами показано, що оцінка ефективності лікування хворих па МСР на підставі тільки його ступеня є недостатньою і не відображає всіх змін стану хворого. Зменшення клінічних проявів часто не корелює із рентгенологічною оцінкою МСР. Покращання якості життя хворих на МСР є не менш важливою метою лікування, ніж власне редукція рефлюксу, і повинно враховуватися при вирішенні тактики лікування та оцінки його результатів.
