Короткий опис(реферат):
У роботі наведені віддалені результати використання антагоністів альдостерону (спіронолактону та еплеренону) у комплексному лікуванні хворих на інфаркт міокарда з серцевою недостатністю. Досліджено функціональний стан міокарда за допомогою ехокардіографії, визначено рівень нейрогуморальних месенджерів – альдостерону, ангіотензинперетворювального ферменту, передсердного натрійуретичного пептиду, фактору Віллебранда. Показано, що за використання еплеренону більш висока вірогідність відновлення у хворих функціонального стану міокарда – зростання фракції викиду на 16,1%, ударного об'єму на 23,2%. Згідно теорії шансів встановлено, що за використання еплеренону ймовірність досягнення маси міокарда лівого шлуночку менше за 180,24±15,24 г вірогідно вища, ніж за застосування спіронолактону (t=2,10; р<0,05). При аналізі концентрації в плазмі крові альдостерону встановлено, що через рік його вміст суттєво знизився в обох групах, хоча більш виражено у хворих, які приймали еплеренон (р<0,01).
