Оцінка ефективності лікування хворих на COVID-19 (огляд літератури)

Abstract

Реферат. ВООЗ визнала, що COVID-19 є глобальною пандемією. В умовах, коли COVID-19 продовжує швидко поширюватися по всьому світу, охоплюючи різні групи населення, і незважаючи на те, що чинні стандарти надання допомоги цим хворим постiйно оновлюються, актуальним є продовження пошуку нових більш ефективних методів лікування. Звісно, лікування коронавірусної хвороби залишається складним питанням, оскільки лікарські засоби, якi згубно діють на вірус, знаходяться на етапi розробки й випробувань, а ті, які широко використовуються, не завжди здатні впливати на реплікацію вірусу. Серед засобів для етіотропної терапії були рекомендовані ремдесивір, фавіпіравір, гідроксихлорохін з азитроміцином чи без нього, івермектин, лопінавір/ритонавір. Але в теперішній час ВООЗ зазначає, що немає жодних доказiв, на підставі яких рекомендували б будь-яке специфічне противірусне лiкування проти COVID-19. Результати, отримані шляхом проведення багатоцентрових рандомізованих клінічних досліджень, якi проводились у 30 країнах світу та охопили 11 266 осіб різного віку, в більшості осіб дорослого та похилого віку показали, що застосування противірусних препаратів хоч і дає позитивну динаміку у лікуванні пацієнтів, проте має ряд побічних ефектів, що можуть впливати в подальшому на якість життя пацієнтів. На жаль, використання плазми з кровi людей, якi перехворіли на COVID-19, не рятує тяжких хворих від необхідності підключення до апарата штучної вентиляції легень i не збільшує їхні шанси на виживання. У лікуванні акцент зроблено на застосуванні патогенетичної терапії. Стисло наведено основні заходи неспецифічної індивідуальної та колективної профілактики під час запровадження карантину. Стаття призначена в основному для лікарів, які працюють з хворими на COVID-19 і контактними особами. Лікування хворих на COVID-19, як правило, патогенетичне, оскільки немає специфічних противірусних препаратів. Рішення стосовно медичної допомоги в амбулаторно-поліклінічних умовах ухвалюється після клінічної оцінки стану пацієнта та оцінки домашньої безпеки. Осіб, які знаходяться в групі ризику щодо розвитку ускладнень, слід скерувати на стаціонарне лікування. Abstract. WHO has recognized that COVID-19 is a global pandemic. In the conditions when COVID-19 continues to spread rapidly throughout the world, covering different groups of the population, and despite the fact that the existing standards of care for these patients are constantly updated, it is urgent to continue the search for new, more effective methods of treatment. Currently, the treatment of patients with COVID-19 remains difficult, since the drugs that have a harmful effect on the virus are at the stage of development and testing. Remdesivir, favipiravir, hydroxychloroquine with or without azithromycin, ivermectin, lopinavir/ritonavir were recommended among the agents for etiotropic therapy. But at present, the WHO notes that there is no evidence to recommend any specific antiviral treatment against COVID-19. The results obtained by conducting multicenter randomized clinical trials, which were conducted in 30 countries of the world and included 11,266 people of different ages, mostly adults and elderly. Unfortunately, the use of plasma from the blood of people who have contracted COVID-19 does not save the lives of seriously ill patients from the need to be connected to a ventilator and does not increase their chances of survival. This is also reported by WHO. In treatment, emphasis is placed on the application of pathogenetic therapy. The main measures of non-specific individual and collective prevention with the introduction of quarantine are briefly given. The article is intended mainly for doctors who work with patients with COVID-19 and contact persons. Treatment of patients with COVID-19, as a rule, is pathogenetic, since there are no specific antiviral drugs. The decision regarding medical care in an outpatient clinic setting is made after a clinical assessment of the patient's condition and an assessment of home security. People who are at risk of developing complications should be referred for inpatient treatment.