Патогенетичне обґрунтування та клінічна оцінка диференційованого лікування хворих на артеріальну гіпертензію і хронічний обструктивний бронхіт

Abstract

Дисертація присвячена проблемі підвищення ефективності лікування хворих на артеріальну гіпертензію та ХОБ шляхом диференційованого застосування в стандартній терапевтичній програмі ультразвукових інгаляцій ліпіну або його суміші з іпратропіумом бромідом і фенотеролом з оцінкою впливу останніх на ліпопероксидацію, гемостаз, протеоліз та баланс між про- і протизапальними цитокінами. Встановлено, що при поєднанні ХОБ і АГ більш тяжкий перебіг ХОБ характеризується частими і тривалими загостреннями, раннім розвитком і прогресуванням як легеневої, так і серцевої недостатності. У 35,6% таких хворих використання бронхолітичних засобів призводить до підвищення АТ. У хворих на ХОБ із супутньою АГ переважає тонус симпатичної нервової системи з частими порушеннями ритму серця у вигляді суправентрикулярних і шлуночкових екстрасистол. Виражена обструкція дрібних бронхів у 18,7% випадків супроводжується підвищенням АТ на тлі високого вмісту TGF-1 і МДА та активації протеолізу в КВП. Використання ультразвукових інгаляцій ліпіну в комплексній терапії хворих на ХОБ із супутньою АГ при переважанні симпатичного тонусу прискорює регрес клінічних проявів хвороби, сприяє зниженню АТ, збільшує ЖЄЛ, покращує бронхіальну прохідність на рівні дрібних бронхів, що супроводжується зменшенням інтенсивності локальних процесів ліпопероксидації, збільшенням активності антиоксидантної системи, зниженням казеїнолітичної активності, активності трипсиноподібних протеїназ, підвищенням колагенолізу і нормалізацією структури локального фібринолізу. При переважанні парасимпатичної регуляції серцевого ритму та бронхітичному варіанті генералізованої бронхіальної обструкції ультразвукові інгаляції суміші ліпіну з іпратропіумом бромідом і фенотеролом у 88,9% випадків сприяють прискореному регресу проявів загострення захворювання. Суттєво зростає бронхіальна прохідність, пригнічуються процеси ліпопероксидації, значно покращується антиоксидантний статус на рівні бронхоальвеолярного апарату, що супроводжується наближенням до нормального локального балансу між прозапальними IL-1, TNF-, IFN- та протизапальним TGF-1.