Comparative evaluation of renal, pleiotropic and myotropic effects of statins in rats

Abstract

The effect of certain statins with different lipophilicity (atorvastatin (ATO), lovastatin (LOV), simvastatin (SIM)) on renal function of apparently healthy rats at a conventionally effective dose of 20 mg/kg was established. As it has been found in our experiments on the 7th day of statins administration there was only a slight increase in urine output along with a moderate growth of glomerular filtration rate (GFR) and decrease in excretion of sodium ions and protein while maintaining the mechanisms of intrarenal autoregulation. Renotropic action of statins, among various mechanisms, was evoked by their pleiotropic effects what was confirmed by the presence of correspondent correlations. Antioxidant effect of drugs was evidenced by decreased malondialdehyde (MDA) content and increased catalase (CAT) activity, as well as by reducing trend of blood plasma proinflammatory cytokines (interleukin-1β (IL-1β), interleukin-6 (IL-6) and tumor necrosis factor alpha (TNF-α)). An absence of statins influence on blood plasma transaminase levels, blood plasma creatine phosphokinase (CPK) activity and skeletal muscles histostructure was also demonstrated. The most marked renal effect was demonstrated by SIM – the most lipophilic drug among the studied ones.

Досліджено вплив деяких статинів із різною ліпофільністю (аторва-, лова-, симвастатин) на функціональний стан нирок здорових щурів при застосуванні в раніше встановлених умовноефективній дозі 20 мг/кг. Доведено, що на 7-й день уведення статинів у щурів виявляли лише помірне підвищення діурезу з незначним зростанням швидкості клубочкової фільтрації та екскреції іонів натрію, а також зменшенням екскреції білка із сечею при збереженні механізмів внутрішньониркової авторегуляції. Нефротропна дія статинів, серед інших механізмів, була викликана їх плейотропними ефектами, що підтверджувалось наявністю відповідних кореляцій. Антиоксидантна дія препаратів виявлялась у зменшенні в нирках вмісту малонового діальдегіду та підвищенням активності каталази. Протизапальна дія відображалась у наявності тенденції до зниження вмісту у плазмі крові прозапальних цитокінів (інтерлейкіну-1β, інтерлейкіну-6, фактора некрозу пухлин α). Продемонстровано відсутність впливу статинів на вміст печінкових трансаміназ, концентрацію креатинфосфокінази в плазмі крові та гістоструктуру скелетних м'язів. Найбільш виражений ренальний ефект серед трьох препаратів виявлено у симвастатину – за зменшенням протеїнурії у 2 рази, збільшенням діурезу та екскреції іонів натрію у 1,2 та 1,52 раза відповідно.