Abstract:
У роботі вмотивовано місце емоційної функції серед інших функцій мови; з’ясовано категорію емотивності у лінгвістичному аспекті; визначено засоби вираження емоцій у мові; уточнено сутність та обсяг поняття „окличність”; систематизовано витлумачення окличних речень, наявні у лінгвістичній літературі; вмотивовано доцільність розгляду окличних конструкцій з погляду теорії мовленнєвих актів. Досліджено формальні показники окличних речень, якими є фонетичні, лексичні, морфологічні й синтаксичні засоби, з’ясовано структурно-синтаксичну своєрідність різних груп окличних речень. Проаналізовано вплив семантичного і синтагматичного оточення на зміст окличного речення; типи мовленнєвих намірів, що можуть бути виражені в окличних реченнях, і мовні засоби, що беруть участь у їхній вербалізації; розглянуто залежність значення мовної одиниці від тієї функції мови, що реалізується мовцем; встановлено роль окличного речення в текстотворенні.
