Короткий опис(реферат):
Грижі живота належать до найбільш поширених захворювань, становлячи одну з основних оперативних патологій будь – якого загального хірургічного відділення. Серед усіх хірургічних втручань операції з приводу черевних гриж займають друге місце після апендектомії. З іншого боку частота гриж та кількість операцій суттєво не змінюються з роками у різних країнах. Рецидивні грижі є основною невдачею хірурга, що робить незадовільними віддалені результати лікування і вимагає виконання повторної операції, після якої ризик рецидиву на порядок зростає. Як емоційно висловився у 1965 році один з основоположників сучасної герніології Stopa, у період початку розробки нових хірургічних алопластичних методів лікування гриж «рецидиви гриж стали нашестям для хворих, ганьбою та приниженням для хірургів». Сучасні дані медичної статистики свідчать про підвищення частоти формування післяопераційних вентральних гриж до 10 % у плановій хірургії і до 32–35 % в ургентній хірургії, а також про високу частоту рецидиву цієї патології – 30–60%. Такі результати зумовлені збільшенням кількості операційних втручань у сучасній хірургічній практиці, розширенням їх об’єму, зростанням кількості оперованих пацієнтів літнього і старечого віку, а також патологічними змінами в тканинах передньої черевної стінки та їх надмірним натягненням внаслідок хірургічного втручання. Лікування післяопераційних вентральних гриж є достатньо важким завданням герніології.
