Ефективність лікування хронічної хвороби нирок з використанням антагоністів альдостерону

Abstract

Резюме. Еплеренон, порівняно зі спіронолактоном, сприяє більш вираженому зниженню концентрації альдостерону особливо у хворих з хронічною хворобою нирок II стадії. Рівні передсердного натрійуретичного пептиду, ангіотензинперетворювального ферменту та фактору Віллебранда у таких хворих при застосуванні спіронолактоііу мали статистично вірогідну тенденцію до зростання, а при використанні еплеренону спостерігалось вірогідне зниження їх концентрації. Параметри нейрогуморальних показників служать не тільки діагностичними маркерами перебігу захворювання, окремі з них є незалежними предикторами розвитку та прогресування кардіоваскулярних катастроф.

Резюме. Эплеренон по сравнению со спиронолактоном способствует более выраженному снижению концентрации альдостерона, особенно у больных с хронической болезнью почек II стадии. Уровни предсердного натрийуретического пептида, ангиотензинпревращающего фермента и фактора Виллебранда у таких больных при применении спиронолактона имели статистически достоверную тенденцию к росту, а при использовании эплеренона наблюдалось достоверное снижение их концентрации. Параметры нейрогуморальных показателей служат не только диагностическими маркерами течения заболевания, некоторые из них являются независимыми предикторами развития и прогрессирования кардиоваскулярных катастроф.

Abstract. Nompared to spironolactone eplerenone contributes to a greater reduction in aldosterone concentration especially in patients with the stage II of chronic kidney disease. The levels of atrial natriuretic peptide, angiotensin-converting enzyme and von Willebrand factor in these patients when using spironolactone had a statistically significant upward trend, and using eplerenone a probable decrease in their concentration was observed. Options of neurohormonal parameters are not only diagnostic markers of the disease, some of them are independent predictors of cardiovascular accidents' progression.