Abstract:
Незважаючи на активну здатність до репарації, часто самостійного потенціалу кісткової тканини недостатньо, що є серйозною проблемою у реконструктивній щелепно-лицевій хірургії, ортопедії та травматології. Упродовж останніх років ведуться активні пошуки імплантаційного матеріалу, який би за своїми властивостями та характеристиками відповідав аутокістці. Технології тканинної інженерії дають змогу створювати тканинні еквіваленти кісткової тканини, використовуючи аутогенні стромальні клітини, нанесені на біосумісний чи біологічний матеріал тканинно-інженерної конструкції. У статті наведено особливості передопераційного ведення, опис використаних методів обстеження та остеопластичних матеріалів у пацієнтів груп дослідження.
Несмотря на активную способность к репарации, часто самостоятельного потенциала костной ткани недостаточно, что является серьезной проблемой в реконструктивной челюстно-лицевой хирургии, ортопедии и травматологии. В последние годы ведутся активные поиски имплантационного материала, который бы по своим свойствам и характеристикам отвечал аутокости. Технологии тканевой инженерии позволяют создавать тканевые эквиваленты костной ткани, используя аутогенные стромальные клетки, нанесенные на биосовместимый или биологический материал тканево-инженерной конструкции. В статье приведены особенности предоперационного ведения, описание использованных методов обследования и остеопластических материалов у пациентов групп исследования.
Despite the active ability to repair, it is frequently noticed that the independent potential of bone tissue is insufficient, that is a serious problem in reconstructive maxillofacial surgery, orthopedics and traumatology. In recent years, there has been an active search for implant material that would match the autologous bone in its properties and characteristics. Tissue engineering technologies allow to create tissue equivalents to bone tissue using autogenous stromal cells deposited on biocompatible or biological material of tissue engineering design. The article presents the features of preoperative management, description of the used examination methods and bone augmentation materials in patients of the groups under study.
