Короткий опис(реферат):
Резюме. Оскільки рекомендації стосовно визначення адекватного обсягу операцій при вузлових та змішаних формах зоба з огляду на ймовірність рецидивування в літературі практично відсутні, метою дослідження стало з'ясувати морфологічні особливості паренхіматозно-стромальних співвідношень у щитоподібній залозі з можливістю винайдення критеріїв для прогнозування рецидиву. За вивченими показниками співвідношень паренхіми та строми, встановлено, що різні форми вузлового зоба відрізняються від тканини щитоподібної залози без патологічних змін та різняться між собою за низкою параметрами. Рецидив вузлового зоба має найбільше подібних рис з первинним вузловим зобом зі швидким ростом, хоча між ними все ж існує низка відмінностей. Вказана особливість дозволяє припустити, що вузловий зоб зі швидким ростом має більше шансів до рецидиву.
Резюме. Поскольку рекомендации относительно определения адекватного объема операций при узловых и смешанных формах зоба учитывая вероятность рецидивирования в литературе практически отсутствуют, целью исследования стало выяснить морфологические особенности паренхиматозно-стромальных соотношений в щитовидной железе с возможностью изобретение критериев для прогнозирования рецидива. По изученным показателям соотношения паренхимы и стромы, установлено, что различные формы узлового зоба отличаются от ткани щитовидной железы без патологических изменений и различаются между собой по ряду параметров. Рецидив узлового зоба имеет больше сходных черт с первичным узловым зобом с быстрым ростом, хотя между ними все же существует ряд различий. Указанная особенность позволяет предположить, что узловой зоб с быстрым ростом больше склонен к рецидиву.
Abstract. In spite of a considerable efficacy of conservative treatment of goiter, surgery remains the main method of treatment of such patients. Though, on the one hand, total thyroidectomy inevitably results in the development of postsurgical hypothyroidism, on the other hand – in case organ-saving surgery is performed the risk of postsurgical relapse arises. Modem morphological methods are directed to detection of oncological risk of nodular formations, and recommendations concerning an adequate volume of surgery taking into account probability of relapse are practically lacking. Therefore, the objective of the study was finding criteria of a relapsing risk by means of investigation of morphological peculiarities of the parenchymal-stromal correlations in the thyroid gland with recurrent nodular and primary nodular (multinodular) goiter without signs of functional disorders. In the course of the research according to the examined correlation parameters of the parenchyma and stroma various forms of nodular goiter were found to differ from the thyroid tissue without pathological changes by a number of parameters. Recurrent nodular goiter is mostly similar to that of primary nodular goiter with a quick growth, though certain differences between them exist. The peculiarities found enable to suggest that nodular goiter with a quick growth possesses more chances for relapse.