Вплив світлової депривації на морфофункціональний стан нейронів надзорових ядер гіпоталамуса щурів

Abstract

Надзорове (супраоптичне) ядро гіпоталамуса є однією з ключових нейросекреторних ланок, що забезпечують об'єднання нервових і ендокринних механізмів регуляції в загальну нейроендокринну систему, беручи участь у такий спосіб у реалізації відповідної реакції організму на стресорні впливи. Незважаючи на глибокі і всебічні дослідження гіпоталамуса, до сьогодні немає єдиних уявлень про його індивідуальну реактивність і ступінь залучення вказаних структур у стресову реакцію, викликану тривалим перебуванням за умов постійної темряви (світлової депривації). Мета роботи – з з'ясувати вплив світлової депривації на морфофункціональний стан надзорових ядер гіпоталамуса щурів. Матеріал та методи. Експерименти проведені на нелінійних самцях білих щурів, яких розподілено на 2 групи (звичайний світловий режим та постійна темрява відповідно), у кожній з яких забір біоматеріалу здійснювався о 14.00 і о 02.00 год і вивчався із застосуванням морфофункціональних та статистичних методів дослідження. Висновки. 1. Тривалість фотоперіоду істотно впливає на добову активність надзорових ядер гіпоталамуса. 2. Постійна темрява (світлова депривація) не спричиняє інверсії ритму морфофункціональної активності досліджуваних нейронів, максимальні величини, як і в інтактних тварин, припадають на денний проміжок. 3. Світлова депривація викликає вірогідне збільшення площі нейронів, їх ядер, ядерець у нічний та денний інтервали спостереження. Водночас спостерігається зменшення ядерно-цитоплазматичного співвідношення, зниження концентрації РПК в ядрах та ядерцях нейронів надзорових ядер гіпоталамуса щурів у денний період доби.

Супраоптическое ядро (СОЯ) гипоталамуса является одним из ключевых нейросекреторных звеньев, обеспечивающих объединение нервных и эндокринных механизмов регуляции в общую нейроэндокринную систему, участвуя тем самым в реализации ответной реакции организма на стрессовые воздействия. Несмотря на глубокие и всесторонние исследования гипоталамуса, до настоящего времени нет единых представлений о его индивидуальной реактивности и степени вовлечения указанных структур в стрессовую реакцию, вызванную длительным пребыванием в условиях постоянной темноты (световой депривации). Цель работы – изучить влияние световой депривации на морфофункциональное состояние супраоптического ядра гипоталамуса крыс. Материал и методы. Эксперименты проведены на нелинейных самцах белых крыс, разделенных на 2 группы (обычный световой режим и постоянная темнота соответственно), в каждой из которых забор биоматериала осуществляли в 14.00 ч и 02.00 ч и который изучали с применением морфофункциональных и статистических методов исследования. Выводы. 1. Продолжительность фотопериода существенно влияет на суточную активность СОЯ гипоталамуса. 2. Постоянная темнота (световая депривация) не приводит к инверсии ритма морфофункциональной активности исследуемых нейронов, максимальные величины, как и у интактных животных, регистрируются в дневном промежутке. 3. Световая депривация вызывает достоверное увеличение площади нейронов, его ядер, ядрышек в ночной и дневной интервалы наблюдения. В то же время наблюдается уменьшение ядерно-цитоплазматического соотношения, снижение концентрации РПК в ядрах и ядрышках нейронов СОЯ гипоталамуса крыс в дневное время суток.

The supraoptic nucleus (SON) of the hypothalamus is one of the key neurosecretory links that ensure the joining of the nervous and endocrine regulation mechanisms into the general neuroendocrine system, thereby participating in the realization of the body's response to experimental influences. Despite deep and comprehensive studies of the hypothalamus, until now there are no unified ideas about its individual reactivity and the degree of involvement of these structures in the stress response, caused by prolonged exposure to constant darkness (light deprivation). The aim of this work is to study the effect of light deprivation on the morphofunctional state of the supraoptic nucleus of the hypothalamus in rats. Material and methods. The experiments were carried out on nonlinear male white rats, which were divided into 2 series of studies, biomaterial sampling of which was taken at 14.00 and 02.00 h using morphofunctional and statistical research methods. Conclusions. 1. Photoperiod duration significantly affects the daily activity of the hypothalamus SON. 2. Permanent darkness (light deprivation) does not lead to an inversion of the rhythm of the morphofunctional activity of the neurons under study, the maximum values, as in intact animals, are registered in the daytime interval. 3. Light deprivation causes a significant increase in the area of the neuron, its nucleus, nucleolus in the night and day intervals of observation. At the same time, a decrease in the nuclear-cytoplasmic ratio, a decrease in the concentration of RNA in the nucleus and nucleolus of the neuron of SON of the hypothalamus of rats in the daytime is observed.