Аннотации:
Дисертацію присвячено вивченню особливостей перебігу гострої ниркової недостатності за умов екзогенної хронічної гіпобаричної гіпоксії, а також шляхів корекції цього стану мексидолом і емоксипіном.
Встановлено, що хронічна гіпобарична гіпоксія в динаміці її розвитку (з першого по четвертий тижні) призводить до посилення процесів вільнорадикального окиснення з суттєвим накопиченням продуктів переокиснення ліпідів і білків та зменшенням активності антирадикальної системи захисту як в плазмі крові, так і в тканині нирок, що найбільш виражено на третьому тижні її впливу. Максимальна дисфункція нирок має місце на четвертому тижні впливу хронічної гіпоксії.
Встановлено, що умови хронічної гіпобаричної гіпоксії значно ускладнюють стан організму за гострої ниркової недостатності, зсуваючи прооксидантно-антиоксидантний баланс плазми крові і нирок щурів у бік активації пероксидації макромолекул з одночасним пригніченням антиоксидантного захисту та погіршують функціональну діяльность нирок.
Застосування мексидолу і емоксипіну – антигіпоксантів з антиоксидантною дією – за цих умов корегує прооксидантно-антиоксидантний гомеостаз плазми крові і нирок щурів, відновлює функціональну діяльность нирок, що є основою для розширення можливостей застосування цих препаратів із метою корекції патології нирок. Хоча позитивні ефекти відзначаються як при використанні мексидолу, так і емоксипіну, мексидол має суттєвіший вплив на відновлення функціональної активності нирок, посилення антиоксидантного захисту та зниження інтенсивності пероксидації макромолекул у плазмі крові і тканині нирок.
Отримані результати свідчать, що хронічна гіпобарична гіпоксія істотно ускладнює перебіг експериментальної гострої ниркової недостатності, а похідні 3-оксипіридину проявляють нефропротекторні властивості.
