Abstract:
В дисертації на основі системного підходу, методів математичного і комп’ютерного моделювання, експериментальних, біомеханічних і морфологічних досліджень, розроблено новий напрямок накісткового остеосинтеза – двоплощинна фіксація з обмеженим контактом.
В роботі на достатній кількості спостережень з’ясовані в динаміці математичні і клініко-рентгенограмометричні показники деформації фіксатора і формування кісткового мозоля. Автором розроблена математична модель подвійної деротаційної пластини, розрахунковим шляхом з’ясована її оптимальна форма і розміри в залежності від анатомічної локалізації і типа перелому. Біомеханічними дослідженнями встановлено, що двоплощинна фіксація подвійною деротаційною пластиною перевищує фіксуючі можливості пластини типа АО-DCP. Показано її перевагу при експериментальному вивченні особливостей репаративної регенерації кісткової тканини на тваринах (рентгенографічні і гістоморфологічні дослідження). Ефективність двоплощинної фіксації підтверджена клінічними спостереженнями (161 пацієнт). Рентгенологічними дослідженнями встановлено, що загоєння переломів у більшості хворих іде шляхом формування періостального нормотрофічного мозоля і є оптимальною відповіддю на мікрорухомість кісткових відламків.