Закономірності формування ентеральної недостатності внаслідок травматичної хвороби у хворих з домінуючою абдомінальною травмою

Abstract

Резюме. Метою дослідження було оцінити діагностику розвитку ентеральної недостатності при абдомінальній травмі на фоні травматичної хвороби. Матеріал і методи. Проаналізовано результати лікування 119 потерпілих з пошкодженням органів черевної порожнини внаслідок травматичної хвороби, які прооперовані з приводу абдомінальної травми. Виділені основні предиктори розвитку ентеральної недостатності: показник залишкового об'єму шлунка, відсутність перистальтичних шумів, блювота/регургітація, діарея, здуття кишечнику, внутрішньочеревної гіпертензії та синдрому абдомінальної компресії у потерпілих з абдомінальною травмою на фоні травматичної хвороби. Результати. Встановлено, що в контрольній групі померлих пацієнтів згідно з отриманими показниками загальний стан був достовірно тяжчим, ніж в основній групі потерпілих, які вижили, що підтверджено відповідними шкалами та окремими показниками. Також достовірна різниця між показниками внутрішньочеревного тиску та показником абдомінальної перфузії може засвідчити про розвиток ентеральної недостатності. Висновок. Наявність достовірної різниці між показниками внутрішньочеревного тиску та показником абдомінальної перфузії може засвідчити на розвиток ентеральної недостатності.

Резюме. Цель исследования – оценить диагностику развития энтеральной недостаточности при абдоминальной травме на фоне травматической болезни. Материал и методы. Проанализированы результаты лечения 119 пострадавших с повреждениями органов брюшной полости при травматической болезни, которые были прооперированы по поводу абдоминальной травмы. Выделены следующие основные предикторы развития энтеральной недостаточности: показатель остаточного объема желудка, отсутствие перистальтических шумов, рвота/регургитация, диарея, вздутие кишечника, внутрибрюшная гипертензия и синдром абдоминальной компрессии в пострадавших с абдоминальной травмой на фоне травматической болезни. Результаты. Установлено, что в контрольной группе умерших пациентов, согласно полученных показателей, общее состояние было достоверно тяжелее, нежели в основной группе пострадавших, которые выжили, что подтверждено соответствующими шкалами и отдельными показателями. Также достоверная разница между показателями внутрибрюшного давления и показателем абдоминальной перфузии может свидетельствовать о развитии энтеральной недостаточности. Вывод. Наличие достоверной разницы между показателями внутрибрюшного давления и показателем абдоминальной перфузии свидетельствует о развитии энтеральной недостаточности.

Abstract. The objective of the study is to evaluate the diagnosis of the development of enteral failure with abdominal trauma against the ground of traumatic disease. Materials and methods. The results of treatment of 119 victims with traumatic abdominal cavity injuries who were operated on abdominal injury were analyzed. The following main predictors of the development of enteral failure were identified: the residual volume of the stomach, the absence of peristaltic sound, vomiting/regurgitation, diarrhea, bloating, intraperitoneal hypertension and abdominal compression syndrome in victims with abdominal trauma against the ground of traumatic disease. Results. General condition in the control group of deceased patients, according to the obtained indicators, was found to be significantly more severe than in the main group of those survived, which is evidenced by the corresponding scales and individual parameters. Moreover, a significant difference between intra-abdominal pressure and abdominal perfusion may be indicative of the development of enteral failure. Conclusion. A significant difference between intra-abdominal pressure and abdominal perfusion indices may be indicative of the development of enteral failure.