Вплив пролактину сироватки крові на результати ехокардіографії хворих на стабільну стенокардію напруги та гастроезофагеальну рефлюксну хворобу

Abstract

Мета роботи – дослідити можливий вплив рівня пролактину сироватки крові на функціональну здатність міокарда лівого шлуночка хворих на стабільну стенокардію напруги (ССН) та гастроезофагеальну рефлюксну хворобу (ГЕРХ). Матеріал і методи. Обстежено 118 хворих. Серед них 30 хворих на ізольовану ССН (І-ІІ ФК), які склали 2-гу групу дослідження, та 88 хворих на ССН із коморбідною ендоскопічно позитивною ГЕРХ (А, В, С), які увійшли до 1-ї групи дослідження. Групу контролю склали 20 практично здорових осіб (ПЗО). Усім, хворим, включеним у дослідження, та ПЗО було проведено ехокардіографію (ЕхоКГ) з метою визначення морфофункціонального стану міокарда лівого шлуночка (ЛШ) та його скоротливу функцію, визначення рівня пролактину (ПЛ) сироватки крові. Результати. За даними ЕхоКГ, хворих на ССН із коморбідною ГЕРХ показники, які характеризують скоротливу здатність ЛШ: кінцевий діастолічний об'єм ЛШ та фракція викиду (ФВ) ЛШ, є вірогідно нижчими за аналогічні показники як у здорових осіб, так і хворих з ізольованою ССН. Рівень ПЛ сироватки крові хворих на ССН із ГЕРХ є достовірно вищим за рівень ПЛ хворих з ізольованою ССН та у здорових осіб. Частота гіперпролактинемії у хворих на ССН за наявності коморбідної ГЕРХ у 3,1 раза вища та є статистично значущою (OR=3,1183; ДІ 95% 1,326 – 7,3331; p<0,009) порівняно з ізольованим перебігом ССН. Вміст ПЛ у сироватці крові хворих на ССН та ГЕРХ знаходиться у сильній оберненій кореляційній взаємозалежності (r=-0,74, p<0,05) із показником ФВ лівого шлуночка. Висновки. Отже, нами встановлено, що підвищений рівень пролактину сироватки крові хворих на стабільну стенокардію напруги та гастроезофагеальну рефлюксну хворобу негативно впливає на скоротливу здатність міокарда лівого шлуночка, що підтверджено встановленим негативним високим кореляційним зв'язком між рівнем пролактину сироватки крові та фракцією викиду лівого шлуночка.

Цель работы – исследовать возможное влияние уровня пролактина сыворотки крови на функциональную способность миокарда левого желудочка больных стабильной стенокардией напряжения (ССН) и гастроэзофагеальной рефлюксной болезнью (ГЭРБ). Материал и методы. Обследовано 118 больных. Среди них 30 больных изолированной ССН (I-II ФК), которые составили 2-ую группу исследования и 88 больных ССН с коморбидной эндоскопически позитивной ГЭРБ (А, В, С), которые вошли в 1-ую группу исследования. Группу контроля составили 20 практически здоровых лиц (ПЗЛ). Всем больным, включенным в исследование, и ПЗЛ было проведено эхокардиографию (ЭхоКГ) с целью определения морфофункционального состояния миокарда левого желудочка (ЛЖ) и его сократительную функцию, определение уровня пролактина (ПЛ) сыворотки крови. Результаты. По данным ЭхоКГ больных ССН с коморбидной ГЭРБ показатели, характеризующие сократительную способность ЛЖ: конечный диастолический объем ЛЖ и фракция выброса (ФВ) ЛЖ, является достоверно ниже аналогичных показателей как у здоровых лиц, так и больных изолированной ССН. Уровень ПЛ сыворотки крови больных ССН с ГЭРБ является достоверно выше уровня ПЛ больных с изолированной ССН и у здоровых лиц. Частота гиперпролактинемии у больных ССН при наличии коморбидной ГЭРБ в 3,1 раза выше и является статистически значимой (OR=3,1183; ДИ 95% 1,326 – 7,3331; p<0,009) по сравнению с изолированным течением ССН. Содержание ПЛ в сыворотке крови больных ССН и ГЭРБ находится в сильной обратной корреляционной взаимозависимости (r=-0,74, p<0,05) с показателем ФВ левого желудочка. Выводы. Таким образом, мы выяснили, что повышенный уровень пролактина сыворотки крови больных стабильной стенокардией напряжения и гастроэзофагеальной рефлюксной болезнью отрицательно влияет на сократительную способность миокарда левого желудочка, что подтверждается установленной отрицательной высокой корреляционной связью между уровнем пролактина сыворотки крови и фракцией выброса левого желудочка.

Objective: to investigate the possible influence of serum prolactin level on the left ventricular myocardial functional capacity in patients with stable exertional angina (SEA) and gastroesophageal reflux disease (GERD). Material and methods. 118 patients were examined. Among them, 30 patients with isolated SEA (I-II FC) who made up 2 groups of study and 88 patients with SEA with comorbid endoscopically positive GERD (A, B, C), who were included in 1 group of the study. The control group consisted of 20 healthy persons (HP). Echocardiography was performed for all patients enrolled in the study and HP to determine the morphofunctional status of the left ventricular myocardium (LV) and its contractile function), to determine the serum prolactin (PL) level. Results. According to the echocardiography of patients with SEA with comorbid GERD, the indices that characterize the contractile capacity of the LV: the final diastolic volume of the LV and the ejection fraction (EF) of the LV are significantly lower than in both healthy subjects and patients with isolated SEA. The PL level of serum of patients with SEA with GERD is significantly higher than that of patients with isolated SEA and in healthy subjects. The incidence of hyperprolactinemia in patients with SEA in the presence of comorbid GERD is 3.1 times higher and is statistically significant (OR = 3.1183; CI 95% 1,326 – 7.3331; p<0,009) compared with the isolated course of CCN. The content of PL in the serum of patients with SEA and GERD is in a strong inverse correlation (r=-0,74, p<0,05) with the left ventricular EF. Conclusion. Therefore, we found that elevated prolactin levels of serum in patients with stable exertional angina and gastroesophageal reflux disease adversely affect the contractile capacity of the left ventricular myocardium, which is confirmed by the established negative high correlation between the serum levels of prolactin and ejection fraction of the left ventricule.