Інтелектуальні Фонди БДМУ

Поліморфізм G43A гена інгібітору активатора плазміногена 1 (РАІ-1) у хворих на гострі ускладнення виразкової хвороби

Показати скорочений опис матеріалу

dc.contributor.author Дутка, І.І.
dc.contributor.author Панчук, І.І.
dc.contributor.author Волков, Р.А.
dc.contributor.author Гринчук, Федір Васильович
dc.contributor.author Дутка, И.И.
dc.contributor.author Панчук, И.И.
dc.contributor.author Волков, Р.А.
dc.contributor.author Гринчук, Ф.В.
dc.contributor.author Dutka, I.I.
dc.contributor.author Panchuk, I.I.
dc.contributor.author Volkov, R.A.
dc.contributor.author Grynchuk, F.V.
dc.date.accessioned 2021-01-28T14:32:01Z
dc.date.available 2021-01-28T14:32:01Z
dc.date.issued 2019
dc.identifier.other УДК 616.33/.342-002.44-036.1-08-06:575.113.2
dc.identifier.other DOI:10.24061/2413-0737.XXIV.3.91.2019.59
dc.identifier.uri http://dspace.bsmu.edu.ua:8080/xmlui/handle/123456789/16459
dc.description.abstract Мета роботи. Провести порівняльний аналіз частоти поліморфізму G43A гена PAI-1 у жителів Чернівецької області, які хворіють на різні форми виразкової хвороби, та вивчити можливі взаємозв'язки між різними видами генотипу і розвитком ускладнень. Матеріал і методи. Обстежено 60 хворих на виразкову хворобу: 42 (70%) чоловіки, 18 (30%) жінок. У 37 (61,67%) пацієнтів була виразка дванадцятипалої кишки, у решти (38,33%) – шлунка. У 12 (20%) осіб діагностували неускладнену виразкову хворобу. У 5 (8,33%) пацієнтів виявили перфорацію виразки. У 43 (71,67%) осіб була виразка, ускладнена гострою кровотечею. У 29 (67,44%) пацієнтів кровотеча була зупинена. У 14 (32,56%) хворих виник рецидив кровотечі. Генотипування PAI за мутацією G43A проводили за допомогою полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР). ПЛР-ампліфікацію відповідного фрагмента гена PAI здійснювали з використанням специфічної пари праймерів 5'-ССА АСА GAG GAC TCT TGG TC-3' та 5'- CAC AGA GAG AGT CTG GCC ACG-3'. ПЛР проводили з використанням ампліфікатора CFX96 (BioRad, США). Аналіз результатів ПЛР проводили методом електрофорезу у 2% агарозному гелі з використанням трис-боратного буфера. Для візуалізації фрагментів ДНК гель забарвлювали етидієм бромідом та фотографували в ультрафіолетовому світлі на установці GelDoc 2000 (BioRad, США). Для визначення довжини отриманих фрагментів їхню електрофоретичну рухливість порівнювали з рухливістю ДНК-маркера Gene Ruler DNA Leader Mix (Thermoscientific). Статистичну залежність між величинами перевіряли шляхом визначення критерію Фішера, χ2-критерію за Пірсоном, зокрема, відповідність розподілу генотипів рівновазі Харді-Вайнберга. Результати. Встановлено, що 94,12% хворих без гострої кровотечі й 91,67% осіб без гострих ускладнень мають генотип GG. В однієї пацієнтки (8,33%) без гострих ускладнень виявлено гомозиготний за мутантним алелем генотип AA. Жоден пацієнт з перфорацією виразки не був носієм алеля А. У жодного з пацієнтів без кровотечі не виявлено гетерозиготного генотипу GA. Генотип GA виявлений у 25,58% хворих на гостру виразкову кровотечу, що статистично істотно перевищує показники у хворих без кровотечі. Серед осіб із рецидивом кровотечі алель А траплявся частіше, ніж у осіб без рецидиву. Висновки. 1. Серед жителів Чернівецького регіону, хворих на виразкову хворобу без гострих ускладнень, 91,67% мають гомозиготний генотип GG за поліморфізмом G43A гена PAI-1, а 8,33% – генотип AA; у жодному випадку не виявлено гетерозиготного генотипу GA. 2. Усі обстежені пацієнти з перфорацією виразки мають генотип GG. 3. Поміж хворих на гостру виразкову кровотечу 27,91% є носіями мутантного алеля А (серед них 25,58% мають згетерозиготний генотип GA, а 2,33% – гомозиготний генотип AA), що статистично істотно перевищує показники у хворих на виразкову хворобу без кровотечі і засвідчує роль спадкових порушень гена PAI-1 у розвитку виразкових геморагій. 4. Урахування поліморфізму G43A гена PAI-1 може стати складовою комплексу з прогнозування виникнення виразкових кровотеч у клінічних умовах. Цель работы. Провести сравнительный анализ частоты полиморфизма G43A гена PAI-1 у жителей Черновицкой области, которые болеют различными формами язвенной болезни, и изучить возможные взаимосвязи между разными видами генотипа и развитием осложнений. Материал и методы. Обследовано 60 больных язвенной болезнью: 42 (70%) мужчины, 18 (30%) женщин. У 37 (61,67%) больных была язва двенадцатиперстной кишки, у остальных (38,33%) – желудка. У 12 (20%) больных диагностировали не осложненную язвенную болезнь. У 5 (8,33%) больных обнаружили перфорацию язвы. У 43 (71,67%) больных была язва, осложненная острым кровотечением. У 29 (67,44%) больных кровотечение было остановлено. У 14 (32,56%) больных возник рецидив кровотечения. Генотипирование PAI за мутацией G43A проводили с помощью полимеразной цепной реакции (ПЦР). ПЦР-амплификацию соответствующего фрагмента гена PAI осуществляли с использованием специфической пары праймеров 5'-CCA АСА GAG GAC TCT TGG TC-3' и 5' CAC AGA GAG AGT CTG GCC ACG-3'. ПЦР проводили с использованием амплификатора CFX96 (BioRad, США). Анализ результатов ПЦР проводили методом электрофореза в 2% агарозном геле с использованием трис-боратного буфера. Для визуализации фрагментов ДПК гель окрашивали этидием бромидом и фотографировали в ультрафиолетовом свете на установке GelDoc 2000 (BioRad, США). Для определения длины полученных фрагментов их электрофоретических подвижность сравнивали с подвижностью ДПК-маркера Gene Ruler DNA Leader Mix (Thermoscientific). Статистическую зависимость между величинами проверяли путем определения критерия Фишера, χ2-критерия по Пирсону, в частности, соответствие распределения генотипов равновесию Харди-Вайнберга. Результаты. Установлено, что 94,12% больных без острого кровотечения и 91,67% больных без острых осложнений имеют генотип GG. У одной больной (8,33%) без острых осложнений обнаружен гомозиготный по мутантным генам генотип AA. Ни один пациент с перфорацией язвы не был носителем аллеля А. Ни у одного из больных без кровотечения не обнаружен гетерозиготный генотип GA. Генотип GA обнаружен у 25,58% больных с острым язвенным кровотечением, что статистически достоверно превышает показатели у больных без кровотечения. Среди больных с рецидивом кровотечения аллель А встречался чаще, чему больных без рецидива. Выводы. 1. Среди жителей Черновицкого региона больных язвенной болезнью без острых осложнений 91,67% имеют гомозиготный генотип GG по полиморфизму G43A гена PAI-1, а 8,33% – генотип AA; ни в одном случае не обнаружен гетерозиготный генотип GA. 2. Все обследованные пациенты с перфорацией язвы имели генотип GG. 3. Среди больных с острым язвенным кровотечением 27,91%) являются носителями мутантного аллеля А (среди них 25,58% имеют гетерозиготный генотип GA, а 2,33% – гомозиготный генотип AA), что статистически существенно превышает показатели у больных с язвенной болезнью без кровотечения и свидетельствует о роли наследственных нарушений гена PAI-1 в развитии язвенных геморрагии. 4. Учет полиморфизма G43A гена PAI-1 может стать составной частью комплекса по прогнозированию возникновения язвенных кровотечений в клинических условиях. Objective of the study. To carry out a comparative analysis of the frequency of PAI-1 gene G43A polymorphism in citizens of Chernivtsi region who suffer from various forms of ulcer disease, and to study the possible relationship between different types of genotype and the development of complications. Material and methods. 60 patients with ulcer disease were examined: 42 (70%) men, 18 (30%) women. 37 (61.67%) patients had a duodenal ulcer, the rest ones (38.33%) had a gastric ulcer Uncomplicated ulcer disease was diagnosed in 12 (20%) patients. 5 (8.33%) patients were found to have an ulcer perforation. In 43 (71.67%) patients there was an ulcer complicated by acute bleeding. In 29 (67.44%) patients the bleeding was stopped. In 14 (32.56%) patients there was a relapse of bleeding. PAI genotyping by G43A mutation was performed by using polymerase chain reaction (PCR). PCR amplification of the corresponding RAI gene fragment was performed by using a specific pair of primers 5'-CCA ACA GAG GAC TCT TGG TC-3' and 5'- CAC AGA GAG AGT CTG GCC ACG-3'. PCR was performed by using a CFX96 amplifier (BioRad, USA). PCR results were carried out by electrophoresis in 2% agarose gel using a tris-borate buffer. For DNA fragments visualization the gel was stained with ethidium bromide and photographed using ultraviolet light on the GelDoc 2000 installation (BioRad, USA). To determine the length of the obtained fragments, their electrophoretic mobility was compared with the mobility of the DNA marker Gene Ruler DNA Leader Mix (Thermoscientific). The statistical dependence between the values was tested by determining the Fisher criterion, χ2-criterion by Pearson, in particular, the correspondence of the genotype distribution to the Hardy-Weinberg equilibrium. Results. 94.12% patients without acute bleeding and 91.67%patients without acute complications were found to have GG genotype. One female patient (8.33%) without any acute complications was found to have homozygous AA genotype by the mutant allele. No patient with an ulcer perforation was a carrier of allele A. None of the patients without bleeding had a heterozygous GA genotype. GA genotype was found in 25.58% of patients with an acute ulcerative bleeding, which is statistically significantly higher than inpatients without any bleeding. Allele A was more common among patients with recurrent bleeding than in ones without it. Conclusions. 1. Among patients with ulcer disease without acute complications of Chernivtsi region 91.67% of whom have homozygous GG genotype by polymorphism G43A PAI-1 gene, and 8.33% – AA genotype; no heterozygous genotype GA was found in any case. 2. All examined patients with a perforated ulcer had the GG genotype. 3. Patients with acute ulcerative bleeding, 27.91% of whom are carriers of mutant allele A (among them 25.58% have heterozygous GA genotype, and 2.33% – homozygous AA genotype), which is statistically significantly higher than in patients with ulcer disease without any bleeding and it shows the role of hereditary disorders of the PAI-1 gene in the development of ulcerative hemorrhages. 4. Accounting for G43A polymorphism of PAI-1 gene may become a component of the whole complex for predicting the occurrence of ulcerative bleeding in clinical conditions. uk_UA
dc.language.iso other uk_UA
dc.publisher Буковинський медичний вісник uk_UA
dc.subject виразкова хвороба uk_UA
dc.subject виразкова кровотеча uk_UA
dc.subject ген інгібітору активатора плазміногена 1 (SERPINE 1) uk_UA
dc.subject генетичний поліморфізм uk_UA
dc.subject язвенная болезнь uk_UA
dc.subject язвенное кровотечение uk_UA
dc.subject ген ингибитора активатора плазминогена 1 (SERPINE1) uk_UA
dc.subject генетический полиморфизм uk_UA
dc.subject ulcer disease uk_UA
dc.subject ulcerative bleeding uk_UA
dc.subject inhibitor gene of plasminogen activator 1 (SERPINE 1) uk_UA
dc.subject genetic polymorphism uk_UA
dc.title Поліморфізм G43A гена інгібітору активатора плазміногена 1 (РАІ-1) у хворих на гострі ускладнення виразкової хвороби uk_UA
dc.title.alternative Полиморфизм G43A гена ингибитора активатора плазминогена 1 (PAI-1) у больных с острыми осложнения язвенной болезни uk_UA
dc.title.alternative Polymorphism of plasminogen activator inhibitor gene G43A 1 (PAI-1) in patients with acute complications of ulcer disease uk_UA
dc.type Article uk_UA


Долучені файли

Даний матеріал зустрічається у наступних фондах

Показати скорочений опис матеріалу