Короткий опис(реферат):
Мета роботи – оцінка перебігу гепатиту В у ВІЛ-інфікованих пацієнтів та ефективності стандартної терапії таких хворих, встановити особливості формування фіброзу печінки, визначити поширеність маркерів теперішньої, перенесеної або "прихованої" HBV-інфекції, а також частоту супутнього гепатиту D (ГD) у хворих на ВІЛ-інфекцію.
Матеріал і методи. Проаналізовано перебіг хронічного гепатиту В (ХГВ) у 100 осіб: 50 – із діагнозом HBV-моноінфекція (1-ша група) і стільки ж із ХГВ із супутньою ВІЛ-інфекцією (2-га група). Здійснювали скринінг на гепатити В і D, клінічне та біохімічне дослідження, встановлювали ступінь фіброзу печінки за шкалою METAVIR. Крім того, з метою визначення поширеності маркерів теперішньої, перенесеної або "прихованої" HBV-інфекції у хворих на ВІЛ-інфекцію проаналізовані амбулаторні карти спостереження 114 пацієнтів.
Результати. ХГВ на тлі ВІЛ-інфекції частіше, ніж при HBV-моноінфекції супроводжується клінічними проявами астеновегетативного, диспептичного синдромів і гепатоспленомегалією, а також тенденцією до значнішого синдрому цитолізу. При цьому, у разі ВІЛ-інфекції вірусне навантаження (ВН) HBV на порядок вище, ніж у хворих тільки на ХГВ. У 6,7% хворих на ВІЛ-інфекцію виявили дезоксирибонуклеїнову кислоту (ДНК) HBV разом із маркерами перенесеної HBV-інфекції без одночасного виявлення HBsAg, що може вказувати на наявність "прихованого" гепатиту В. Тому навіть при виявленні анти-HBcor, анти-HBe і негативному результаті дослідження на HBsAg доцільне обстеження пацієнта на генетичний матеріал HBV за допомогою полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР). Антиретровірусна терапія (APT) за схемою тенофовіру дизопроксил + емтрицитабін + ефавіренз ефективна і в разі супутнього ХГВ, оскільки через 6-9 міс. забезпечує зниження рівня реплікації ДНК HBV аж до її зникнення, сероконверсію HBeAg, серореверсію HBsAg, а в 4 із 27 пацієнтів – появу анти-HBs.
У 4,0% хворих на ХГВ на фоні ВІЛ-інфекції ко- або суперінфіковані вірусом гепатиту D (HDV), що супроводжується високими показниками цитолізу за відсутності жовтяниці.
Висновки. Значний вплив на ступінь фіброзу печінки при супутній ВІЛ-інфекції має рівень імунодефіциту – чим менша кількість СD4+-Т-лімфоцитів, тим глибший фіброз і навпаки. Існує сильна зворотна кореляція між кількістю СD4+-T-лімфоцитів при хронічному гепатиті В у ВІЛ-інфікованих і ступенем фіброзу печінки за шкалою METAVIR (r= -0,77-0,89, p<0,001).
Цель работы – оценка течения гепатита В у ВИЧ-инфицированных пациентов и эффективности стандартной терапии таких больных, установить особенности формирования фиброза печени, определить распространенность маркеров нынешней, перенесенной или "скрытой" HBV-инфекции, а также частоту сопутствующего гепатита D (TD) у больных ВИЧ-инфекцией.
Материал и методы. Проанализированы течение хронического гепатита В (ХГВ) в 100 человек: 50 – с диагнозом HBV-моноинфекция (первая группа) и столько же с ХГВ с сопутствующей ВИЧ-инфекцией (вторая группа). Осуществляли скрининг на гепатиты В и D, клиническое и биохимическое исследование, устанавливали степень фиброза печени по шкале METAVIR. Кроме того, с целью определения распространенности маркеров нынешней, перенесенной или "скрытой" HBV-инфекции у больных ВИЧ-инфекцией были проанализированы амбулаторные карты наблюдения 114 пациентов.
Результаты. ХГВ на фоне ВИЧ-инфекции чаще, чем при HBV-моноинфекции сопровождается клиническими проявлениями астеновегетативного, диспептического синдромов и гепатоспленомегалией, а также тенденцией к значительному синдрому цитолиза. При этом в случае ВИЧ-инфекции BH HBV на порядок выше, чему больных только ХГВ. В 6,7% больных ВИЧ-инфекцией обнаружили ДНК HBV вместе с маркерами перенесенной HBV-инфекции без одновременного нахождения HBsAg, что может указывать на наличие "скрытого" гепатита В. Поэтому даже при обнаружении анти-HBcor, анти-HBe и отрицательном результате исследования на HBsAg целесообразно обследование пациента на генетический материал HBV c помощью ПЦР.
APT по схеме тенофовир дизопроксила + эмтрицитабин + эфавиренз эффективная и в случае сопутствующего ХГВ, поскольку через 6-9 мес. обеспечивает снижение уровня репликации ДНК HBV до ее исчезновения, сероконверсию HBeAg, серореверсию HBsAg, а в 4 из 27 пациентов – появление анти-HBs.
В 4,0% больных ХГВ на фоне ВИЧ-инфекции ко- или суперинфицированы HDV, что сопровождается высокими показателями цитолиза при отсутствии желтухи.
Выводы. Значительное влияние на степень фиброза печени при сопутствующей ВИЧ-инфекции имеет уровень иммунодефицита – чем меньше количество CD4 + T-лимфоцитов, тем глубже фиброз и наоборот. Существует сильная обратная корреляция между количеством CD4 + T-лимфоцитов при хроническом гепатите В у ВИЧ-инфицированных и степенью фиброза печени по шкале METAVIR (r = -0,77-0,89, p <0,001).
Objective: to evaluate the course of hepatitis В in HIV-infected patients and the effectiveness of standard therapy for such patients, to establish the features of the formation of liver fibrosis, to determine the prevalence of present, transmitted or "hidden" HBV infection markers, as well as the incidence of concomitant hepatitis D (GD) in patients for HIV infection.
Material and methods. The course of chronic hepatitis В (HGV) is analyzed in 100 people: 50patients – diagnosed with HBV-monoinfection (1st group) and the same number with HGV and concomitant HIV infection (2nd group). Hepa¬titis В and D screening, clinical and biochemical studies, established the degree of liver fibrosis using the METAVIR score. In addition, in order to determine the prevalence of current, delayed or "hidden" HBV markers in HIV-infected patients, medical records of 114 patients were analyzed.
Results. HGV on the background of HIV infection is more frequent than with HBV-monoinfection accompanied by clinical manifestations of astenovegetative, dyspeptic syndromes and hepatosplenomegaly, as well as the tendency to a more significant syndrome of cytolysis. In this case of HIV infection HBV is higher than in patients with only HGV.
In 6.7% of the patients with HIV, HBV DNA was detected along with the markers of the transmitted HBV infection without the simultaneous detection of HBsAg, which may indicate the presence of "hidden" hepatitis B. Therefore, even with the detection of anti-HVsor, anti-HBe and a negative result of the HBsAg study, it is advisable to examine the patient for HBV genetic material using PCR. ART according to the tenofovir dizoproxil + emtricitabine + efavirenz scheme, is effective in case of concomitant HGV, because after 6-9 months it provides a reduction in the level of replication of the DNA of NVB up to its disappearance, HBeAg seroconversion, HBsAg sero-reversion, and in 4 of 27patients, the appearance of anti-HBs.
In 4.0% of patients with COPD with HIV infection coinfected or superinfected HDV, accompanied by high cytolysis in the absence of jaundice.
Conclusions. Significant influence on the degree of liver fibrosis with concomitant HIV infection has a level of immunodeficiency – the smaller the number of CD4 +-T-lymphocytes, the deeper the fibrosis and vice versa. There is a strong reverse correlation between the number of CD4 +-T-lymphocytes in patients with COPD in HIV-infected patients and the degree of hepatic fibrosis according to the METAVIR score (r=-0.77-0.89, p <0.001).