Реакція шишкоподібної залози на деякі агоністи та антагоністи бета-адренорецепторів у постнатальному онтогенезі (огляд літератури та власні дослідження)

Abstract

Резюме. Останнім часом зріс інтерес дослідників і лікарів до шишкоподібної (пінеальної) залози (ШЗ). Це зумовлено широким спектром біологічної активності її основного гормону – мелатоніну (МГ), який причетний до регуляції центральної і вегетативної нервової системи, ендокринних органів, добової ритмічної активності тощо. Разом з тим незаперечним залишається факт вікової залежності функціональної активності ШЗ, необхідності врахування молекулярно-клітинних механізмів при проведенні лікувальної тактики. У XX столітті серед біологічно визнаних лікарських засобів переважали антагоністи (інгібітори) тих чи інших патологічних явищ. Проте, спираючись на основи функціональної медицини, очевидно, що у процесі лікування певні функціональні системи вимагають, навпаки, активації (В.Н. Титов, 2013). В огляді наводяться відомості щодо морфологічних і функціональних змін ШЗ за уведення β-адреноблокаторів, зокрема, пропранололу, в різні вікові періоди. Повідомляється про реакцію пінеалоцитів на ізопротеренол, як агоніста адренорецепторів. Порушення швидкості клубочкової фільтрації, мікроальбумінурія та натрійурез характеризують явища ренальної дисфункції. У зв'язку з цим в огляді обговорюється питання ефективності і безпеки застосування β-адреноблокаторів із урахуванням вікової динаміки ШЗ, як одного із органів нейроімуноендокринної системи. Висновки. Зниження з віком функціональної активності ШЗ супроводжується гальмуванням процесів оновлення в пінеалоцитах. Функціональні механізми клітинного старіння ШЗ необхідно враховувати при проведенні лікувальної тактики бета-адреноблокаторами.

Резюме. В последнее время возрос интерес исследователей и врачей к шишковидной (пинеальной) железе (ШЗ). Это обусловлено широким спектром биологической активности ее основного гормона – мелатонина (МГ), который причастен к регуляции центральной и вегетативной нервной системы, эндокринных органов, суточной ритмической активности. Вместе с тем неоспоримым остается факт возрастной зависимости функциональной активности ШЗ, необходимости учета молекулярно-клеточных механизмов при проведении лечебной тактики. В XX веке среди биологически признанных лекарственных средств преобладали антагонисты (ингибиторы) тех или иных патологических явлений. Однако, опираясь на основы функциональной медицины, очевидно, что в процессе лечения определенные функциональные системы требуют, наоборот, активации. В обзоре приводятся сведения о морфологических и функциональных изменениях ШЗ при введении β-адреноблокаторов, в частности, пропранолола, в разные возрастные периоды. Сообщается о реакции пинеалоцитов на изопротеренол, как агониста адренорецепторов. Нарушение скорости клубочковой фильтрации, микроальбуминурия и натрийурез характеризуют явления ренальной дисфункции. В связи с этим в обзоре обсуждается вопрос эффективности и безопасности применения β-адреноблокаторов с учетом возрастной динамики ШЗ, как одного из органов нейроимуноэндокринной системы. Выводы. Снижение с возрастом функциональной активности шишковидной железы сопровождается торможением процессов обновления в пинеалоцитах. Функциональные механизмы клеточного старения ШЖ необходимо учитывать при проведении лечебной тактики бета-адреноблокаторами.

Abstract. Nowadays the interest of researchers and doctors to the pineal (PG) has increased. This fact is caused by a wide range of biological activity of its main hormone – melatonin (MT), which is involved in the regulation of the central and autonomic nervous system, endocrine organs, the daily rhythmic activity. At the same time the fact of PG' functional activity dependence on age, the necessity of taking into account the molecular-cellular mechanisms in conducting the treatment strategy remains indisputable. The antagonists (inhibitors) of various pathological phenomena prevailed among biologically recognized medicinal agents in the XX century. However, basing on the foundations of the functional medicine it is clear that in the course of treatment the certain functional systems, on the contrary require, activation (V.N. Titov, 2013). The given review provides information about PG' morphological and functional changes at administration of β-blockers, including propranolol, at different age periods. The response of pinealocytes on the isoproterenol as the agonist of adrenergic receptors is described. The violation of glomerular filtration rate, microalbuminuria and natriuresis are the main characteristics of real dysfunction phenomena. Thereby, the review reveals the efficacy and safety of P-blockers regarding the PG' age dynamics as one of the organs of neuroimmune-endocrinology system. Conclusions. Decrease with age of functional activity of the pineal gland is accompanied by inhibition of renewal processes in pinealocytes. Functional mechanisms of cell aging of the pineal gland should be taken into account when conducting the therapeutic tactic of beta-blockers.