Дослідження виконано на 50 трупах плодів людини 161,0-500,0 мм тім'яно-п'яткової довжини. Методами мікро- і макропрепарування, морфометрії і рентгенографії вивчені топографо-анатомічні взаємовідношення, динаміка становлення і варіанти будови стравохідно-шлункового переходу. Формування у плодовому періоді діафрагмального звуження стравоходу, збільшення зовнішнього діаметра, звуження просвіту і зменшення довжини черевної частини стравоходу є непрямими ознаками формування стравохідно-шлункового сфінктера.
Исследование выполнено на 50 трупах плодов человека 161,0-500,0 мм теменно-пяточной длины. Методами микро- и макропрепарирования, морфометрии и рентгенографии изучены топографо-анатомические взаимоотношения, динамика становления и варианты строения пищеводно-желудочного перехода. Формирование в плодном периоде диафрагмального сужения пищевода, увеличение наружного диаметра, сужение просвета и уменьшение длины брюшной части пищевода являются непрямым свидетельством формирования пищеводно-желудочного сфинктера.
The study has been carried out on 50 human fetal cadavers, measuring 161.0-500.0 mm of parietocalcaneal length. The topographo-anatomical interrelations, the dynamics of forming and structural variants of the esophagogastric junction have been studied by means of methods of micro- and macroanatomization, morphometry, roentgenography. The forming of an esophageal diaphragmal narrowing, an increase of the external diameter, luminal narrowing and a decrease of the length of the abdominal part of the esophagus are indirect signs of the formation of the esophagogastric sphincter.
