Порівняльний аналіз результатів виконаних нефректомій у 134 хворих свідчить про їх доцільність і обґрунтованість. Найчастіше нефректомія виконувалась при пухлинах нирок (49 хворих), сечокам'яній хворобі (39 хворих), гідронефрозі (27хворих) і дещо рідше при піонефрозі (9хворга), туберкульозі (6 хворих) і травмі нирки (4 хворих). Функціональна здатність єдиної нирки, яка затінилася після нефректомії, залежить від особливостей початкового патологічного процесу. Тактика реабілітації пацієнтів визначається індивідуально.
Сравнительный анализ результатов проведенных нефрэктомий у 134 больных свидетельствует об их целесообразности и обоснованности. Чаще всего нефрэктомия выполнялась при опухолях почек (49 больных), мочекаменной болезни (39 больных), гидронефрозе (27 больных) и реже при пионефрозе (9 больных), туберкулёзе (6 больных) и травме почки (4 больных). Функциональное состояние единственной почки, оставшейся после нефрэктомий, зависит от особенностей начального патологического процесса. Тактика реабилитации пациентов определяется индивидуально.
A comparative analysis of the results of performed nephrectomies in 134 patients is indicative of their expediency and substantiation. Nephrectomy was performed most frequently in case of renal tumors (49 patients), urolithiasis (39 patients), hydronephrosis (27 patients) and somewhat less frequently in pyonephrosis (9 patients), tuberculosis (6 patients) and renal injury (4 patients). The functional capacity of the sole kidney that has remained following nephrectomies depends on the specific features of the incipient pathologic process. A rehabilitation policy for patients is planned individually.