Обстежено 50 хворих на стенокардію та 81 хворого на гострий інфаркт міокарда (ІМ). У плазмі крові визначали рівень протеолізу за даними лізису азоальбуміну, азоказеїну, азоколу, вміст білкових інгібіторів протеолізу – α2 – макроглобуліну (α2-МГ) та α1 – інгібітору протеїназ (α1-ІП). У групах хворих встановлено достовірне підвищення лізису азоальбуміну та азоказеїну, незначне – при нестабільній стенокардії та лізису аз околу – при стабільній стенокардії і трансмуральному ІМ. Виявлено суттєве зниження концентрації α2-МГ у хворих на трансмуральний ІМ, підвищення рівня α1-ІП у хворих на великовогнищевий та трансмуральний ІМ. Визначено доцільність призначення антипротеазних препаратів хворим на гострий ІМ з метою обмеження зони ураження за рахунок зменшення протеолітичного пошкодження кардіоміоцитів.
50 patients suffering from stenocardia and 81 patient afflicted with acute myocardial infarction have been examined. The level of blood plasma proteolysis has been determined on the basis of azoalbumin, azocasein, azocol lysis, the content of protein inhibitors of proteolysis – α2 – macroglobulin (α2-MG) and α1 – the inhibitor of proteinases (α1-IР). A trustworthy elevation of azoalbumin and azocasein lysis has been established in groups of patients, insignificant in unstable stenocardia and azocol lysis in stable stenocardia and transmural IM, a considerable decrease of the concentration of α2-MG in patients with transmural IM, an increase of the level of α1-IP in patients suffering from Q-infarction and transmural IM have been revealed. We have determined the expediency of administering antiprotease remedies to patients with acute IM for the purpose of limiting the zone of affection at the expense of decreased proteolytic lesion of cardiomyocytes.
