Abstract:
Дослідження і збереження культурних надбань народів України на даному етапі мають наукове, культурне та економічне значення. Буковина, як етнографічна зона, знаходиться тривалий історичний період на стику цивілізацій: східнослов’янської та східнороманської. Таке географічне та етнолінгвістичне помежів’я території, населення веде до того, що традиційно-побутова звичаєвість і усна поетична творчість зберігаються тут набагато стійкіше, ніж у центральних областях. Також, тривале спів перебування населення регіону поміж двох культур виробило своєрідні стереотипи мислення, морально-етичні норми поведінки тощо. Буковина, в цьому аспекті, має один з найкращих рівнів збереження народних традицій в Україні. Дана констатація розповсюджується і на консервацію певних дохристиянських традицій. Серед них архаїчні прийоми виміру і рахунку річного часу; комплекс «вовчих» днів, направлених на захист від хижаків; ремінісценції вікової ініціації молоді; колядницькі обходи; зимові драматичні обряди; комплекс обрядів викликання та відвернення гідроатмосферних катаклізмів.
Отже, когнітивне ядро даної статті, що стала наслідком польових етнографічних досліджень, є залишкові у духовній культурі східнороманського населення Буковини. Зокрема календарно-обрядовий цикл та його вираження в предметній обрядовості, сакрально-символьному значенні архаїчних вірувань та хронотопному світогляді. Зокрема, у народному календарі румунів і молдаван Буковини зберігся поділ року за двома святами: св. Георгія та св. Дмитра, який свідчить, що колись рік складався з двох великих сезонів. Така традиція існує також у болгар, сербів та македонців тау східних слов’ян.
У статті охарактеризовані найбільш поширені обряди, якими можна проілюструвати унікальні давні звичаї: ритуал похорону антропоморфної ляльки калоян (похорон засухи), рештки обряду папаруда, які вже зникли на деяких румунських територіях; комплекс зимових драматичних обрядів, що є унікальними етнографічними явищами для України, Румунії та Республіки Молдови.
