Review of historical stages of microhydronymy development of Ukraine

Abstract

Гідронімія є однією зі складових частин ономастичної терміносистеми, яка відрізняється своєю архаїчністю і належить до найдавніших мовних пам’яток. Архаїчність гідронімів є важливою базою для реконструкції давніх етнолінгвістичних процесів певного регіону. Назви водних артерій зберігаються віками і відзначаються цікавою етимологією, яка свідчить про минуле як самих назв, так і тих людей, які саме і назвали ці об’єкти, про міграції та контакти народів, що заселяли певну територію біля водного об’єкту. Отже, сьогодні актуально постає питання фіксації цих назв тому, що в процесі історичного розвитку вони часто змінюють свою форму і витісняються іншими назвами або зникають взагалі. У статті проведений аналіз історичного розвитку української гідронімії як комплексної науки. Прогалиною сучасної мікрогідронімії є відсутність критеріїв диференціації відантропонімних, відойконімних та відапелятивних мікрогідронімів. До того ж існує етимологічний різнобій у працях різних учених, що розглядають мікрогідроніми ізольовано від результатів дослідження адекватного або ж однотипного мікрогідронімного матеріалу. Незважаючи на значні успіхи у вирішенні цього проблемного питання, його розв'язання ще потребує значних теоретичних розвідок і практичного дослідження мовного матеріалу окремих ареалів топонімів у межах ономастичних систем. Через те на перші позиції виступає вивчення гідронімної лексики окремих недосліджених ареалів України з їхнім подальшим залученням у всеслов'янський ономастичний простір. Наукове вивчення гідронімного кадастру вимагає удосконалення теоретичної основи таких досліджень, створення для них загальнотеоретичної бази: необхідно уніфікувати класифікацію мікротопонімів, удосконалити критерії та принципи аналізу фактичного матеріалу тощо.