Інтелектуальні Фонди БДМУ

Клініко-патогенетичне обґрунтування застосування мілдронату та тіотриазоліну в комплексному лікуванні хворих на діабетичну полінейропатію

Показати скорочений опис матеріалу

dc.contributor.author Білоус, Ірина Іванівна
dc.date.accessioned 2011-10-14T14:54:24Z
dc.date.available 2011-10-14T14:54:24Z
dc.date.issued 2004-12-15
dc.identifier.other УДК: 616.833: 616. 379-008. 64-06]-085.275
dc.identifier.uri http://dspace.bsmu.edu.ua:8080/xmlui/handle/123456789/134
dc.description.abstract Білоус І.І. Клініко-патогенетичне обґрунтування застосування мілдронату та тіотриазоліну в комплексному лікуванні хворих на діабетичну полінейропатію. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.15 – нервові хвороби. Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України. – Київ, 2004. Вивчено клініко-неврологічні особливості перебігу діабетичної полінейропатії, досліджено вміст продуктів пероксидного окиснення ліпідів, окиснювальної модифікації білків, стан антиоксидантної системи крові, функцію периферичних нервів за допомогою стимуляційної електронейроміографіі у 126 хворих на діабетичну полінейропатію. З’ясовано, що у хворих на діабетичну полінейропатію спостерігається активація процесів ліпопероксидації, пригнічення активності захисних антиоксидантних систем та підвищення окиснювальної модифікації білків крові, зниження амплітуди М-відповіді та швидкості проведення збудження руховими волокнами периферичних нервів. Доведено, що при використанні в комплексному лікуванні хворих на діабетичну полінейропатію мілдронату або тіотриазоліну на відміну від звичайної базисної терапії, виявлено пригнічення процесів пероксидного окиснення ліпідів, підвищення активності захисних антиоксидантних систем, зменшення окиснювальної модифікації білків крові. Найкращий ефект спостерігався при одночасному призначенні мілдронату та тіотриазоліну в усіх трьох групах. Клінічна ефективність комплексного лікування з використанням мілдронату та тіотриазоліну перевищує таку при використанні базисного лікування, про що свідчить вірогідний регрес скарг та неврологічної симптоматики. Відмічено покращення нервової провідності периферичних нервів під впливом тіотриазоліну та мілдронату у хворих з тривалістю цукрового діабету до 10 років, про що свідчить вірогідне збільшення швидкості проведення збудження та амплітуди М-відповіді. Найкращий результат спостерігається при одночасному призначенні мілдронату та тіотриазоліну. Розроблено та впроваджено в клінічну практику схему застосування цих препаратів в комплексному лікуванні хворих на діабетичну полінейропатію. ru_RU
dc.language.iso other ru_RU
dc.publisher Буковинська державна медична академія ru_RU
dc.subject діабетична полінейропатія ru_RU
dc.subject цукровий діабет ru_RU
dc.subject мілдронат ru_RU
dc.subject тіотриазолін ru_RU
dc.subject пероксидне окиснення ліпідів ru_RU
dc.subject окиснювальна модифікація білків ru_RU
dc.title Клініко-патогенетичне обґрунтування застосування мілдронату та тіотриазоліну в комплексному лікуванні хворих на діабетичну полінейропатію ru_RU
dc.type Other ru_RU


Долучені файли

Даний матеріал зустрічається у наступних фондах

Показати скорочений опис матеріалу