Abstract:
Упродовж останніх років акцентується увага на значенні вітаміну D як імунного модулятора. Вітамін D проявляє свій ефект шляхом зв’язування з рецептором вітаміну D (VDR) і активації VDR-чутливих генів. На сьогодні встановлена асоціація поліморфізму гена VDR з автоімунними захворюваннями щитоподібної залози (ЩЗ), однак отримані результати декількох досліджень вмісту вітаміну D носять суперечливий характер. Тому метою цього дослідження була оцінка вмісту вітаміну D у хворих з автоімунною патологією ЩЗ у порівнянні з пацієнтами без такої патології і контрольною групою здорових осіб. Вміст вітаміну D визначено у 62 хворих з автоімунною тиреоїдною патологією (дифузний токсичний зоб та автоімунний тиреоїдит), у 32 хворих без автоімунної тиреоїдної патології (дифузний і вузловий нетоксичний зоб) і у 25 здорових осіб. Дефіцит вітаміну D встановлювали при рівнях нижче 20 нг/мл. У всіх обстежених визначали функціональний стан ЩЗ і вміст антитіл до ЩЗ. Частота дефіциту вітаміну D була достовірно вищою в пацієнтів з автоімунними захворюваннями ЩЗ порівняно зі здоровими особами (88,7 % проти 64 %; р<0,05). У пацієнтів з автоімунною тиреоїдною патологією частота дефіциту вітаміну D була достовірно вищою порівняно з пацієнтами з нормальним титром антитиреоїдних антитіл (88,7 % проти 71,9 %; р<0,05). Недостатність вітаміну D перебуває в кореляції з наявністю антитиреоїдних антитіл (р<0,05). Достовірно нижчі рівні вітаміну D встановлені в пацієнтів з автоімунними захворюваннями ЩЗ, в яких були підвищені титри антитіл до ЩЗ. Це свідчить про участь вітаміну D у патогенезі автоімунних захворювань ЩЗ, тому рекомендується додаткове призначення вітаміну D таким пацієнтам.
