Зниження маси тіла — наріжний камінь терапії метаболічного синдрому в підлітків

Abstract

В останнє десятиліття активно обговорюється зв’язок метаболічного синдрому (МС) з ожирінням. Раннє виявлення порушення жирового обміну і лікування здорових підлітків є важливим компонентом первинної профілактики МС. Мета дослідження: вивчити клініко-епідеміологічну характеристику ожиріння у підлітків та встановити ефективність первинної профілактики МС. Матеріали та методи. У процесі дослідження було проаналізовано медичні форми 026/о «Медична карта дитини (для дошкільного та загальноосвітнього навчальних закладів)» 656 підлітків 16–18 років, які навчаються в коледжах ВДНЗ України «Буковинський державний медичний університет» упродовж 2014–2016 рр. За результатами аналізу була сформована група підлітків із надлишковою масою тіла та ожирінням із 50 осіб, які становили групу дослідження. Порушення жирового обміну верифікували з використанням перцентильних таблиць: індекс маси тіла у межах 85–95-го перцентилів оцінювався як надлишок маси, понад 95-го перцентиля — як ожиріння. Серед лабораторних показників аналізу підлягали рівні холестерину, гормонів щитоподібної залози, глюкози крові натще і після проведення глюкозотолерантного тесту, рівень еластази-1 в калі, а також результати додаткових інструментальних досліджень. Серед підлітків була сформована клінічна група із 20 осіб, яким проводився комплекс заходів, зокрема категоричне виключення з харчування рафінованих легкозасвоюваних вуглеводів, дозоване фізичне навантаження, корекція режиму дня. Результати. Аналіз даних медичної документації 656 підлітків встановив порушення фізичного розвитку у 50 (7,6 %) осіб, серед них надлишок маси тіла у 28 (56 %), ожиріння — у 22 (44 %). Клінічно у половини обстежених із надлишковою масою тіла та ожирінням визначалися ознаки гормонального дисбалансу (стрії, гіпергідроз, чорний акантоз, гіперкератоз, акне, гірсутизм, гінекомастія, жирна себорея). Підвищення артеріального тиску встановлено у 72,6 % підлітків. Різні варіанти порушення вуглеводного обміну встановлено у 42,7 % осіб. Майже у половини підлітків виявили зміни ліпідного спектра крові, у кожного сьомого виявлено порушення в системі гемокоагуляції, у 17,1 % підлітків відзначалося зниження функціональної активності підшлункової залози, що проявлялося зниженням еластази-1 в калі. Абсолютна більшість підлітків мали спадкову обтяженість щодо ожиріння, цукрового діабету 2-го типу та артеріальної гіпертензії. У 92,5 % підлітків із ожирінням визначені окремі компоненти МС. Поєднання ожиріння з одним із компонентів МС становить 56,4 %, з двома — 32,2 %, з трьома — 11,2 % випадків. Із 20 пацієнтів, які перебували в програмі, у 12 (60 %) осіб маса тіла нормалізувалася, у 8 (40 %) залишилось ожиріння. Ефективність програми підтверджена зниженням поширеності модифікованих факторів ризику: нераціонального харчування — на 13 %, куріння — на 6,9 %, порушення фізичної активності — на 25,2 %, підвищенням інформованості — на 54 %, зниженням компонентів МС (маса тіла — на 30 %, артеріальна гіпертензія — на 33,7 %, порушення вуглеводного обміну — на 20 %, дисліпопротеїнемія — на 33,3 %). Висновки. Порушення жирового обміну серед підлітків становить 7,6 %, зокрема надлишок маси тіла — 56 %, ожиріння — 44 %. Компоненти МС мають 92,5 % підлітків із ожирінням. Поєднання абдомінального ожиріння з одним із компонентів МС — 56,4 %, із двома — 32,2 %, із трьома — 11,2 % випадків. Ефективність запропонованої програми щодо зниження маси тіла становить 60 % і підтверджена зниженням поширеності модифікованих факторів ризику розвитку МС.