Інтелектуальні Фонди БДМУ

Методика отримання адекватного аутодермотрансплантата

Показати скорочений опис матеріалу

dc.contributor.author Мишковський, Юрій Миколайович
dc.contributor.author Петрюк, Богдан Васильович
dc.date.accessioned 2016-10-11T07:43:31Z
dc.date.available 2016-10-11T07:43:31Z
dc.date.issued 2016-08-30
dc.identifier.citation Посвідчення на раціоналізаторську пропозицію ru_RU
dc.identifier.uri http://dspace.bsmu.edu.ua:8080/xmlui/handle/123456789/11736
dc.description.abstract Щоб клапоть за своїми розмірами та формою максимально відповідав рані, можна зробити наступне. Отримати відбиток рани на сухій марлі, складеній у 4-5 шарів, і вирізати шаблон. По ньому викроююють потрібної форми трансплантат, попередньо зрізаний дерматомом на моделюючій плівці, яка не дає можливості йому згорнутися. Далі плівку відділяють і укладають клапоть на ранову поверхню. Спершу можна наложити кілька провізорних швів по кутах рани, а потім його краї фіксують до країв рани окремими вузловими швами тонкою ниткою з інтервалом 0,5-1 см. Після фіксації трансплантата по всьому периметру, провізорні шви знімають, завдяки чому клапоть краще прилягає до рани. За потреби його центральну частину можна підшити до дна рани. Накладають асептичну пов’язку і тісно фіксують марлевим чи еластичним бинтом. Якщо рановий дефект достатньо великий, потрібно два, іноді три і більше клапті, які з’єднують між собою окремими швами. Це суттєво не погіршує їх приживлення. За розташування дефекту поблизу чи в проекції суглобів, забезпечують тимчасову іммобілізацію. Під час першої перев’язки переконуються у відсутності гематом під клаптем. Шви знімають на 7-8 добу. ru_RU
dc.publisher Буковинський державний медичний університет ru_RU
dc.relation.ispartofseries ;73/16
dc.subject рана, аутодермотрансплантат ru_RU
dc.title Методика отримання адекватного аутодермотрансплантата ru_RU


Долучені файли

Даний матеріал зустрічається у наступних фондах

Показати скорочений опис матеріалу