Abstract:
Поширеним хірургічним методом лікування вікової катаракти вважається
екстракапсулярна її екстракція з імплантацією інтраокулярної лінзи.
Вторинна (плівчаста) катаракта (ВК) розвивається після екстракапсулярної
екстракції катаракти. Задня капсула мутніє, коли залишкові кришталикові
волокна примикають до капсули або піддаються метаплазії [1]. Частота ВК
коливається в межах 10-50% від усіх прооперованих хворих і залежить від
багатьох чинників, основним з яких є післяопераційне запалення [2, 3]. ВК
призводить до зниження зору, інколи зводить нанівець результати екстракції
[4]. За структурою переважно діагностують такі види ВК: плівчасті (65%),
фіброзно-плівчасті (25%), фіброзні (2,5%) та «зернисті» (7,5%) [5]. Коли
ступінь фіброзу задньої капсули значний, доводиться використовувати
132
мануальну хірургічну техніку видалення ВК, ща має певні недоліки
(необхідність розтину капсули очного яблука, ризик інтра- та
післяопераційних ускладнень) [6]. Групи ризику щодо виникнення ВК – це
пацієнти з глаукомою, увеїтом, цукровим діабетом, міопією високого
ступеня, пігментним ретинітом, загальними системними захворюваннями
тощо. Розвиток вторинної катаракти має також залежність від матеріалу, з
якого виготовлена лінза, та реакції організму на цей матеріал [7]. Методом
вибору лікування ВК є YAG лазерна її дисцизія. Точні дозовані дії лазерного
випромінювання забезпечують малу травматичність лазерного втручання і
дозволяють досягати високих функціональних результатів [8, 9].
