Abstract:
Біологічні ритми є кардинальною закономірністю всесвіту, вони різноманітні
і охоплюють всі рівні організації життя – від клітинного до популяційного.
Усі ритми підпорядковуються головному пейсмейкеру, розташованому в
супрахіазматичних ядрах гіпоталамуса [1]. Важливою ланкою також є
шишкоподібна залоза (ШЗ). Наявність у ній ά- та β-адренорецепторів
доведена [2, 3]. Зважаючи на велику кількість цих рецепторів у внутрішніх
органах людини, широке використання у терапевтичній практиці бетаадреноблокаторів виправдане [4, 5]. Вперше бета-адреноблокатори
застосовані понад 40 років тому як антиаритмічні засоби, а також для
лікування стенокардії. Дотепер вони є найбільш вживані засоби при
вторинній профілактиці після перенесеного гострого інфаркту міокарда [6, 7].
Однак, при вивченні дії на організм низки антигіпертензивних препаратів
виявлено їхні часозалежні відмінності, тобто враховано
хронофармакодинаміку та хронофармакокінетику лікарських засобів [8, 9].
Метою нашого дослідження було з’ясування впливу блокади бетаадренорецепторів на хроноритми іонорегулювальної та кислоторегулювальної функцій нирок за умов різної модифікації фотоперіоду.
