Короткий опис(реферат):
На базі обласної дитячої клінічної лікарні м. Чернівці в 43 школярів, хворих на персистувальну бронхіальну астму, вивчався характер запалення дихальних шляхів з метою індивідуалізації вибору протизапальної базисної терапії. Першу (І) клінічну групу склали 24 дитини з фенотипом тяжкої астми, до другої (ІІ) групи увійшло 19 дітей із середньо-тяжким перебігом хвороби. Цитологічний аналіз індукованого мокротиння проводився за методом Pavord I.D.
Хворим на тяжку бронхіальну астму притаманна виразніша гіпереозинофільна реакція дихальних шляхів. Так, значна еозинофілія (еозинофілів ≥12% в мокротинні) бронхіального секрету визначалася в 29,2% пацієнтів з тяжкою астмою та в 10,5% (Рφ<0,05) випадків у ІІ групі. Водночас, відносний помірний лімфоцитоз дихальних шляхів (лімфоцитів ≥11% в мокротинні) відзначався у 31,6% пацієнтів ІІ групи та у 25,0% школярів із тяжкою астмою (Рφ>0,05). Кількість циліндричних епітеліоцитів у бронхіальному секреті ≥50% зареєстрована у 29,3% хворих І та у 26,3% школярів ІІ груп порівняння (Рφ>0,05). Школярам із тяжкою астмою притаманний гіпереозинофільно-помірно-лімфоцитарний варіант запалення дихальних шляхів, асоційований із їх виразнішим ремоделінгом, що, в цілому, потребує призначення високих доз інгаляційних глюкокортикостероїдів у комбінації із «антиеозинофільними» (антилейкотрієни, блокатори імуноглобуліну Е) протизапальними препаратами.
