ЗМІНИ ОКРЕМИХ ПОКАЗНИКІВ ЕКСКРЕТОРНОЇ ФУНКЦІЇ НИРОК У ДИНАМІЦІ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО ЦУКРОВОГО ДІАБЕТУ

Abstract

Резюме. Цукровий діабет залишається значною соціальною проблемою, оскільки веде не лише до втрати працездатності, а й до інвалідизації та летальних наслідків. Мета роботи – встановити особливості порушення показників екскреторної функції нирок на ранніх етапах розвитку експериментального стрептозотоцин-індукованого цукрового діабету. Матеріал і методи. Експеримент проведено на 32 статевозрілих нелінійних самцях білих щурів. Дослідним групам тварин одноразово внутрішньоочеревинно уводили стрептозотоцин у дозі 70 мг/кг. У дослідних групах тварин забій та відповідні дослідження проводили через 11 діб після уведення стрептозотоцину, через 21 та 31 добу відповідно. Кількісну оцінку стану білків у гістохімічних препаратах проводили бромфеноловим синім за методом Mikel Calvo. Результати. Одним із найбільш грізних ускладнень діабету є діабетична нефропатія, патогенез якої остаточно не з’ясований, а діагностика її на ранніх термінах розвитку хвороби ускладнена. Проведені дослідження показали, що поряд із розвитком протеїнурії ураження нирок проявляється первинним зростанням швидкості клубочкової фільтрації та змінами діурезу дослідних тварин. Висновок. Первинними можливими механізмами розвитку діабетичної нефропатії є порушення процесів глікозилювання, перевантаження функціонуючих нефронів білком і зростаючі енерговитрати в проксимальному і дистальному відділах нефрону.