ПОШИРЕНІСТЬ ЕНДОМЕТРІОЗУ

Abstract

За даними ряду авторів, [1, 3, 4, 5, 10, 14, 15, 16] у структурі гінекологічної патології ендометріоз займає 3-е місце серед захворювань жіночих статевих ор¬ганів. В загальній популяції жінок частота згаданої патології коливається від 6,2% до 50% [14, 16, 27|, при безплідді - від 40% до 50% [9, 15, 16, 17, 20, 281 і навіть до 80% [27], при хронічних тазових болях від 33 до 74% |42,45|, при дисменореї в 40-60% випадків [3, 8, 12]. За даними Російського наукового центру акушерства, гінекології та перинатології [2] за період з 1972 до 1982 р серед 4584 хворих, які перенесли лапаротомію, генітальний ендометріоз був виявлений і верифікований у 1258, тобто у 27,4% випадків, в тому числі внутрішній - в 14% і зовнішній в -13,4%, а в університетській клініці Японії серед 4554 хворих — в 11% випадків [8]. При діагностичних лапароскопіях ендометріоз виявляється в 12-26% випадків [2,8]. Більшість авторів |7, 8, 10, 12, 20, 26, 27, 34] вказують на значні труднощі діагностики внутрішнього ендометріозу (аденоміозу). Слід зазначити, що до 1949 року всі випадки аденоміозу трактувались як фіброміома матки [23], але і зараз диференціальна діагностика цих патологічних етапів можлива лише за умови наявності апара¬тури відповідного рівня. А така діагностика є надзвичайною важливою, зва¬жаючи на те, що за даними літератури досить часто виявляється малігнізація ендометріоїдних пухлин, а у жінок з раком яєчників ендометріоз має місце в 8‘ 30% [36]. Описані випадки розвитку аденокарцином і стромальних сарком 13 ]. На жаль, причини розвитку ендометріозу точно не встановлені. Однак, деякі фактори ризику цьот захворювання виявлені. До них відносяться: «спадкова схильність, порушення менструальної функції, відсутність пологів або одні по¬логи в анамнезі, часті аборти, діагнос тичні вишкрібання матки, тривале вико¬ристаній внутрішньоматкових контрацептивів, ановуляція, ретроградна хвиля скорочення матки» 110]. До цього слід додати запальні захворювання, дисменореї, статеві зв'язки в менструальні дні, застосування тампонів, фізична праця і заняття спортом під час менструацій, а також все те, що ускладнює вільне виділення менструальної крові із матки і може сприяти її попаданню че¬рез маткові труби в черевну порожнину. Не випадково однією із основних теорій виникнення генітального ендометріозу є імплантаційна теорія «теорія ретроградної менструації», уперше запропонована .1. А„ Sampson ще в 1925 році. З інших теорій слід згадати імунну M,V, .Ionesco і G.Popesco [8], гіпотезу гематогенної або лімфогенної дисемінації ендометріальних клітин [35], теорію ятрогенної дисемінації під час тих чи інших гінекологічних операцій чи маніпуляцій 112]. Слід погодитися з тими авторами 11, 2, 3, 11, 12], які вважа¬ють, що різні форми генітального ендометріозу, про які буде сказано нижче, мають різну патогенетичну основу. Це захворювання, без сумніву, є мульти- факторним [4, 12, 15, 16, 20, 27]. Ендометріоз ще й досі недостатньо вивчений як в плані етіології, так і патогенезу [11, 12, 20]. Не випадково і зараз немає точних даних про поширеність цього захворювання, а згадані вище дані різних авторів очевидно відображають лише частоту цієї патології в лікувальних за¬кладах (клітках), де вони працюють. В літературі майже повністю відсутні дані про окремі ({юрми генітального ендометріозу і ступінь його важкості. Судячи з публікацій автори користуються різними класифікаціями ендометріозу, в зв’язку з чим їх результати важко порівнювати. Одні з них дотримуються класифікації, яка наведена в «Энциклопедическом словаре медицинских терми¬нов» 13 1 ] та включає наступні форми ендометріозу: генітальний внутрішній (аденоміоз), генітальний зовнішній, стромальний (аденоміома, саркома ендометріальна) та екстрагенігальний (з ураженням різних органів, крім стате¬вих), другі класифікацією, розробленою американським товариством фертильності, треті - класифікацією Acosta з співавторами [32], четверті — на наш погляд, найбільш чіткою та інформативною, яка знайшла повне відображення в Наказі МОЗ України № 582 від 15.12.03.р. «Про затвердження клінічних протоколів з акушерської та гінекологічної допомоги», підготовлених українськими акушерами гінекологами, Наводимо її повністю. ЕНДОМЕТР103 (ТС ШІЧНАЮ1АСИФПСА ЦІЯ) І.ГЕЕПТАЛЬНИЙ ЕНДОМЕТРІОЗ: 1 .Внутрішній ендометріоз. 1.1. Ендометріоз тіла матки (І, II, ІП (аденоміоз) стадії у залежності від глибини ураження міометрію): - залозиста, кістозна, фіброзна форма; -вогнищева, вузлова, дифузнаформа. 1.2. Ендометріоз цервікальногоканалу. 1.3. Ендометріоз інтрамуральний. 2. Внутрішній ендометріоз: 2.1 .Перитонешіьний ендометріоз; - ендометріоз яєчників (інфільтративна, пухлинна форма); -ендометріоз маткових труб; -ендометріоз тазової очеревини (червоні, чорні, білі форми); 1.2. Екстралеритонеальний ендометріоз: -ендометріозшхвовоїчастинипшйкиматки; -ендометріозпіхвщвульви; -ретроцервікальнийендометріоз; -ендометріозматковихзв’язок; ендометріоз параметральної, паравезикальної, паракольпальної клітковини (без і з проростанням в сечовий міхур, пряму кишку). З.Зовніщньо-внутрішнійендометріоз. 4.Сполучені форми генітального ендометріозу (генітальний ендометріоз у сполученні з іншою генітальною або екстра генітального патологією). II. ЕКСТРАІ 14ПТАЛЫ НІЙ ЕЦЦОМЕТРЮЗ (ендометріоз шлунково кишкового тракту, сечовивідних органів, шкіри, пупка післяопераційних ран ле¬гень,плеври та ін.). Саме ця класифікація була рекомендована згаданим наказом МОЗ для впро¬вадження в практику лікувально-профілактичних закладів, починаючи з 2004 ро¬ку. Поряд з нею клініцистами використовується і лапаросконічна кпасифікаціязовнішньогоендометріозу [12]. Як згадувалось вище, серед усіх локалізацій найбільш частою формою генітального ендометріозу є внутрішній ендометріоз [8, 12, 26, 33]. Його питома вага досягає 70-90%, а серед усіх локалізацій ендометріозу — 90-94% [10]. Врахо¬вуючи значну розбіжність даних про поширеність ендометріозу, ми вирішили звернутися до офіційного видання І [ситру медичної статистики МОЗ України «Стан здоров’я жіночого населення в Україні» за останні роки (2003-2005) [25]. За матеріалами цього довідника встановлено, що в 2004 р. ендометріоз мав місце се¬ред жіночого населення в цілому в 0,1% (у 27516 із 25693782), в 2004 відповідно у 0,115% у 29377 із 25515270),а в 2005 - серед 13879625 жінок працездатного віку - в 0,21%, а серед жінок 55 років і старших (пенсійного віку) в 0,11%. Як відомо ендометріоз не носить ознак регіонально-залежної патології, а тому така велика різниця в показниках різних регіонів, на наш погляд, залежить в основному від двох факторів - рівня діагностики, тобто від кваліфікації акушерів гінекологів, і від якості і повноти обліку даної патології, тобто від кваліфікації медичних статистиків. Має велике значення і ступінь втілення в практику роботи допоміжних сучасних методів діагностики: УЗД [17, 18, 19, 21, 301, кольноцервікоскопії [17, 21], гістероскопії [1, 12, 17, 30], цитологічних та гістологічних методик [12, 17], гормонального та імунологічного обстеження [8,12], комп’ютерної і магнітно-лазерної томографії 134, 36], онкомаркерів [12, 18, 34], топографії [ЗО] та інших. В ситуації, що склалася, слід в терміновому порядку провести перевірку стану акушерсько-гінекологічної допомоги як в областях з низькими показниками, так і з високими (для виключення можливої гіпюр чи гшодіашостики), а головним акушерам -гінекологам приділяти більшу- увагу даній патології і особливо сучасним методам її діагностики та лікування відповідно до клінічного протоколу Наказу МОЗ України № 582 |22| з урахуванням вимог Кокранівського сі іі вробітництва.