Please use this identifier to cite or link to this item:
http://dspace.bsmu.edu.ua:8080/xmlui/handle/123456789/9640
Full metadata record
DC Field | Value | Language |
---|---|---|
dc.contributor.author | Бакун, Оксана Валеріанівна | - |
dc.contributor.author | Яким'юк, А.Д. | - |
dc.date.accessioned | 2015-10-23T08:50:48Z | - |
dc.date.available | 2015-10-23T08:50:48Z | - |
dc.date.issued | 2015 | - |
dc.identifier.other | КВ №392 | - |
dc.identifier.uri | http://dspace.bsmu.edu.ua:8080/xmlui/handle/123456789/9640 | - |
dc.description.abstract | Актуальність. Гормональна недостатність яєчників є однією з основних причин, що призводять до безпліддя. Залежно від вмісту ФСГ і ЛГ в крові розрізняють нормо-, гіпер і гіпогонадотропні форми гормональної недостатності яєчників. При відсутності первинного ураження яєчників аутоімунний оофорит є одним з основних факторів розвитку різних форм гонадотропної недостатності яєчників. Мета дослідження: порівняльне вивчення гормонального профілю та фолікулоутворюючої функції яєчників у жінок зі стійкими формами ановуляторного безпліддя з наявністю в сироватці крові антиоваріальних антитіл. Матеріали та методи. Лапароскопічна біопсія яєчників проведена у 96 жінок з недостатністю лютеїнової фази і ановуляцію. Визначення гормонів у сироватці крові (ФСГ, ЛГ, пролактин, ТТГ, Т3, Т4, естрадіол, прогестерон, тестостерон) проводили за допомогою імуноферментного аналізатора. Циркулюючі антиоваріальні антитіла визначали методом непрямої імунофлюоресценції. Корекцію аутоімунного оофориту проводили з використанням плазмаферезу. Стимуляцію овуляції проводили метродін НР з використанням низькодозового протоколу. Результати. За даними гормонального профілю у 60 (69,8%) пацієнток була виявлена гіпергонадотропна недостатність яєчників, у 26 (30,2%) - нормогонадотропна недостатність яєчників. Рандомізованим методом пацієнтки були розділені на 2 групи по 43 (50,0%) жінки у кожній. Для корекції аутоімунного оофориту пацієнткам першої групи був проведений плазмаферез, у другій - використовувалися глюкокортикоїди і марвелон. При розрахунку на один цикл овуляції вдалося добитися у 27 (62,8%) пацієнток 1-ї групи, що було істотно вище (р <0,05) в порівнянні з пацієнтками 2-ї групи - 20 (46,5%). Кількість використаних ампул метродін НР склало 14,2 ± 0,65 у пацієнток 1-ї групи, що було достовірно менше (р <0,05) в порівнянні з пацієнтками 2-ї групи - 18,6 ± 1,2. Маткова вагітність настала у 12 (27,9%) жінок 1-ї групи і у 8 (18,6%) - 2-ї групи. Висновки. Таким чином, проведення попередньої корекції аутоімунного оофориту з використанням плазмаферезу дозволяє підвищити ефективність терапії ендокринного безпліддя у жінок, а також знизити витрати на індуктори овуляції. | ru_RU |
dc.description.sponsorship | Кафедра акушерства та гінекології | ru_RU |
dc.language.iso | other | ru_RU |
dc.publisher | Буковинський державний медичний університет | ru_RU |
dc.title | ТЕРАПІЯ АУТОІМУННИХ ООФОРИТІВ У ЖІНОК З АНОВУЛЯТОРНИМ БЕЗПЛІДДЯМ | ru_RU |
dc.type | Thesis | ru_RU |
Appears in Collections: | Тези |
Items in DSpace are protected by copyright, with all rights reserved, unless otherwise indicated.