Хронобіологічна концепція розвитку гострого інфаркту міокарда: мотивація летальності

Abstract

З метою визначення хронобіологічних детермінант розвитку летальності від гострих коронарних катастроф у розподілі форм гострого інфаркту міокарда (ГІМ) за глибиною та ймовірністю ускладнень у циркадній мотивації обстежено 1023 пацієнтів. Визначено, що летальність для ГІМ в рамках проведеного дослідження становила 15,6%; кількість чоловіків серед померлих переважала (60,3% та 39,7%, р<0,01); середній вік жінок більший (68,9±1,8 та 62,4±1,6, р<0,01); погодинний розподіл летальності свідчив про перевагу ранішніх годин, що складало в інтервалах 0-6, 6-12, 12-18, 18-24 год, відповідно 37,1%; 22,5; 28,1; 12,4. На першому місці серед причин смерті - асистолія (48,3%), набряк легень (39,3%), фібриляція шлуночків (31,4%), кардіогенний шок (25,8%), розрив лівого шлуночка (23,6%), дещо менше тромбоемболія легеневої артерії (10,1 %); серед пацієнтів, що вижили та померли, не розрізнялася імовірність таких ускладнень, як повторний ГІМ (20,2±3,2 та 23,8±1,4%, р>0,2), рецидив ГІМ (11,2±2,5 та 6,1±0,8%, р>0,05), значно перевищувала частка аритмогенезу (37,0±3,8 та 16,3±1,2%, р<0,001). Зв'язок найбільш високого підйому систолічного артеріального тиску (АТ) в ранішні години в порівнянні з вечірнім часом зареєстровано для хворих, що померли в умовах розвитку розриву лівого шлуночка (154,3±8,2 та 130,0±9,0 мм рт.ст., р<0,05), рецидивів ГІМ (160,0±6,9 та 103,3±10,8 мм рт.ст., р<0,001), набряку легень (157,5±6,4 та 112,5±11,5 мм рт.ст., р<0,01), в той час як для кардіогенного шоку, аритмій та тромбоемболій такої залежності не існувало. Аналіз імовірності змін у погодинному розподілі для Q-форми ГІМ свідчив, що збільшення в ранішні години летальності рівнів таких показників, як систолічний АТ, глюкоза, протромбіновий індекс, лімфоцити, і, навпаки, збільшення у вечірні години - фібриногену, ферментів, лейкоцитів, швидкості зсідання еритроцитів. Летальність за не Q-форми ГІМ не супроводжувалася чіткою динамікою показників, що вивчалися. Таким чином, визначено хронобіологічно детерміновану залежність імовірності розвитку летальних ускладнень ГІМ, яка обумовлена часом і станом гемостазіологічних показників.