Метод роздільного отримання сечі з кожної нирки при експериментальному пієлонефриті у щурів

Abstract

Для моделювання гострого пієлонефриту використовували наступний спосіб: під кетаміновим знеболенням проводилася серединна лапаротомія довжиною 2,5-3 см. Виводилися петлі кишок в рану, оголювалася верхня третина сечоводу та нирка. Далі за допомогою інсулінового шприця здійснювалося уведення нефропатогенної культури у нижній полюс нирки, занурюючи голку на 3-4 мм у фронтальній площині та дещо відхиляючись від сагітальної площини у латеральному напрямку до середини тіла нирки, протилежної воротам, знизу вверх; при цьому поступовим підтисканням поршня шприця по ходу проведення голки вводилася половина дози, призначеної для тварини (0,1мл/100г маси у кількості 107/мл мікробних тіл). Інша половина збудника уводилася у дзеркальному напрямку відносно горизонтальної площини, припіднімаючи нирку стерильним валиком та здійснюючи ін’єкцію у ділянці середини тіла і проводячи голку у медіальному напрямку до іншого полюсу нирки, поступово інфільтруючи паренхіму. Припіднімаючи нирку для зручності другого уведення, намагалися мінімально травмувати навколишні тканини та запобігати їх інфікуванню. Далі, з метою подальшого роздільного дослідження функції кожної нирки, здійснювалися наступні дії. Один із сечоводів мобілізовували на межі верхньої та середньої його третини. Під останнім проводили лігатуру, зав’язуючи один напіввузол та не затягуючи його. Два вільні кінці нитки почергово проводили на голці крізь очеревину та м’язовий шар під шкіру, попередньо відділивши її від м’язу. Два вільні кінці лігатури залишалися під шкірою, рана зашивалася. Залишення кінців лігатури під шкірою зумовлене можливим впливом тварини на лігатуру у випадку її виведення на шкіру.