Роль ендотеліального чинника релаксації - оксиду азоту (ІІ) у механізмі дії тіатриазоліну на нирки

Abstract

В експериментах на 29 самцях білих щурів з масою тіла 140-200 г з'ясована роль NO-залежних механізмів регуляції діяльності нирок у реалізації ниркових ефектів тіотриазоліну. Для цього було проведено серію експериментів за умов стимуляції вивільнення NО шляхом введення щурам у шлунок впродовж 7 днів паралельно з тіотриазоліном L-аргініну у дозі 100 мг/ кг в об'ємі 5 мл/кг, який є біологічним субстратом та активатором утворення NО. Групою порівняння були щури, яким впродовж 7 днів вводили лише L-аргінін, та контрольні тварини, яким вводили розчинник. На 7-й день експерименту дослідним та контрольним тваринам через 1 год після введення відповідних препаратів здійснювали водне навантаження в об'ємі 5% від маси тіла. Встановлено, що ренальні ефекти тіотриазоліну не мають безпосередньої залежності від утворення в нирках NО, в той час як антиоксидантна дія тіотриазоліну зумовлює блокаду залежної від оксиду азоту (II) внутрішньониркової генерації ангіотензину II, що і пояснює діуретичний та натрійуретичний ефекти досліджуваного препарату.