Клініко-епідеміологічна характеристика паротитної хвороби у дорослих на Буковині

Abstract

Встановлено, що паротитна хвороба у дорослих зберігає свої основні типові клінічні риси. У 62,5 % хворих відмічалося двобічне ураження привушних слинних залоз, у 37,5 % - однобічне. У 48,4 % пацієнтів уражалися підщелепні слинні залози. Захворювання перебігало переважно у середньотяжкій і тяжкій формі. В осіб чоловічої статі (15-18 років), особливо при недотриманні ліжкового режиму і відсутності патогенетичної терапії, виникали ураження статевих залоз (орхіт, орхоепідидиміт), що значно ускладнює та подовжує перебіг паротитної хвороби. Велика частка дорослих хворих на паротитну хворобу свідчить про "подорослішання" цієї недуги, високу сприйнятливість до неї дорослих осіб і підтверджує доцільність ревакцинації підлітків, а за відсутності захисного титру протипаротитних антитіл у крові - і осіб молодого віку, переважно в молодіжних організованих колективах. У період масових щеплень сезонність паротитної хвороби може змінюватись з осінньо-зимової на зимово-вєсняну і навіть весняну, що слід брати до уваги при плануванні профілактичних і протиепідемічних заходів.