Зміни загального потенціалу гемокоагуляції у дітей з гострим гематогенним остеомієлітом

Abstract

При гострому гематогенному остеомієліті (ГГО) у дітей спостерігали хронометричну гіпокоагуляцію, про що свідчили як процеси утворення тромбіну за внутрішнім (подовження часу рекальцифікації плазми крові та активованого парціального тромбопластинового часу) і зовнішнім (збільшення протромбінового часу) шляхами зсідання крові, так і зміни механізмів фібриногенезу (подовження тромбінового часу). Зниження протизсідальної здатності крові (пригнічення активності антитромбіну III на 18,5%) поєднувалося з значним збільшенням функціональної активності тромбоцитів (підвищення їх адгезивних і агрегаційних властивостей) більш ніж у 2 рази, що відбувалося на тлі сталого вмісту в крові фібриногену. Зміни у системі плазмового фібринолізу при ГГО характеризувалися пригніченням неферментної і, переважно, ферментної фібринолітичної активності плазми крові, що поєднувалося з інтенсифікацією Хагеман-залежного фібринолізу і супроводжувалося накопиченням у крові розчинних комплексів фібрин-мономеру. Отже, хронометрична гіпокоагуляція є вторинною, зумовленою впливом розчинних комплексів фібрин-мономеру, які блокують фібриногенез. Тому загальний потенціал зсідання крові у дітей з ГГО слід вважати структурною гіперкоагуляцією.