Морфофункціональне обґрунтування механізмів циркадіанних ритмів у щурів

Abstract

Булик Р.Є. Морфофункціональне обґрунтування механізмів циркадіанних ритмів у щурів. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальностями 14.03.01 – нормальна анатомія, 14.03.03 – нормальна фізіологія. – Вінницький національний медичний університет ім. М.І.Пирогова МОЗ України, Вінниця, 2009. Дисертацію присвячено з’ясуванню центральних механізмів циркадіанних ритмів у щурів, а також ролі шишкоподібної залози в механізмах корекції відхилень морфологічного та функціонального стану структур фотоперіодичної системи щурів за різної тривалості фотоперіоду. Проаналізовано ефекти постійного освітлення та тривалої темряви на хрономорфологічний та ультраструктурний стан супрахіазматичних (СХЯ) і паравентрикулярних ядер (ПВЯ) гіпоталамуса, гіпокампа, надниркових залоз, тісно пов’язаних з організацією та реалізацією циркадіанної ритміки. Вивчено щільність мелатонінових рецепторів у супрахіазматичних ядрах гіпоталамуса, гіпокампі залежно від періоду доби та при блокаді пейсмекера циркадіанних ритмів. Доведено, що індикатором раннього десинхронозу центральних механізмів циркадіанних ритмів головного мозку щурів є порушення експресії гена швидкої функціональної відповіді с-fos і детермінованого ним імуноспецифічного білка с-Fos у пейсмекерних нейронах СХЯ і кортикотропін-рилізинг-гормонпродукувальних та вазопресин-сиинтезувальних субядрах ПВЯ гіпоталамуса при зміні фотоперіоду. Вперше розкрито морфометричний та функціональний стан СХЯ, а також кортикотропін-рилізинг-синтезувальних медіальних дрібноклітинних субядер та вазопресин-продукувальних латеральних великоклітинних субядер ПВЯ гіпоталамуса в нормі та при гіпер- і гіпофункції шишкоподібної залози. Встановлено тісні кореляційні зв’язки між морфофункціональними перебудовами СХЯ та нонапептидергічних нейросекреторних популяцій субядер ПВЯ гіпоталамуса на фоні зміненої тривалості циклу світло-темрява в різні періоди доби. Синтетичний біорегулятор – епіталон (у дозі 0,5 мкг/кг) корегує інтенсивність синтезу і секреції гормонів досліджуваних структур, підвищує резистентність ультраструктур до світлового стресора та більш покращує показники площі перерізів компонентів нейронів СХЯ, а мелатонін (у дозі 0,5 мг/кг) – концентрацію в них РНК. Індол не корегує стрес-індукованого порушення ритму активності нейронів СХЯ, а застосування тетрапептиду нормалізує зазначений ритм.