Клінічна анатомія дна ротової порожнини

Abstract

Резюме. Сучасний розвиток стоматології та щелепно-лицевої хірургії потребує ретельних фундаментальних морфологічних досліджень ротової порожнини та оточуючих її тканин, а також узагальнення вже існуючих літературних даних. Аналіз сучасної наукової літератури дозволяє дійти висновку, що, незважаючи на низку наукових анатомічних праць, встановлення онтогенетичних перетворень та індивідуальної анатомічної мінливості м’язів і фасцій, судин і нервів дна ротової порожнини людини є актуальними питаннями сучасної медицини. Дно ротової порожнини – це комплекс м’яких тканин (м’язи, фасції, підшкірна клітковина, залози, судини і нерви), що розміщені між нижньою щелепою і під’язиковою кісткою. Основним м’язом дна ротової порожнини є парний щелепно-під’язиковий м’яз. Виділяють дві постійні щілини дна ротової порожнини: 1) між заднім краєм щелепно-під’язикового м’яза і під’язиково-язиковим м’язом; 2) між пучками м’язових волокон щелепно-під’язикового м’яза у ділянці анастомозу язикової і підборідної артерій. До непостійної щілини, через яку сполучається клітковина під’язикової і надпід’язикової ділянок, належить щілина діафрагми рота у місці входження до неї «діафрагмового» відростка під’язикової залози Між м’язами дна ротової порожнини є декілька міжм’язових клітковинних просторів, які відіграють важливу роль у розповсюдженні запальних процесів у ділянці дна ротової порожнини. Так, над щелепно-під’язиковим м’язом розрізняють: 1) парні ложа для під’язикових слинних залоз, або бічні клітковинні простори дна ротової порожнини, що обмежені: зверху – слизовою оболонкою, яка переходить з язика на ясна нижньої щелепи; знизу – щелепно-під’язиковим м’язом; присередньо – м’язами язика; латерально – нижньою щелепою; 2) непарний внутрішній міжм’язовий проміжок між правим і лівим підборідно-язиковими м’язами, що містить незначний прошарок пухкої сполучної тканини, де можуть розвиватися глибокі запальні процеси; 3) парні міжм’язові проміжки між підборідно-язиковими та підборідно-під’язиковими м’язами. Під щелепно-під’язиковим м’язом виділяють: 1) парні міжфасціальні щілини між підшкірним м’язом шиї, який вкритий поверхневою фасцією шиї, і розщепленням поверхневої пластинки власної фасції шиї, яка формує фасціальну піхву піднижньощелепної слинної залози; 2) непарну м’язово-фасціальну щілину між передніми черевцями двочеревцевих м’язів і щелепно-під’язиковими м’язами. Проведений метааналіз зарубіжної та вітчизняної літератури розширить кругозір науковців, студентів і лікарів про морфологічні особливості фасціально-клітковинних просторів, м’язів, основних і додаткових джерел кровопостачання та іннервації стінок ротової порожнини, і зокрема, її дна з врахуванням форм вікової анатомічної мінливості.

Abstract. Modern development of dentistry and maxillofacial surgery requires thorough basic morphological studies of the oral cavity and surrounding tissues, as well as generalization of existing literature data. The analysis of modern scientific literature allows us to conclude that, despite a number of scientific anatomical works, the determination of ontogenetic transformations and individual anatomical variability of muscles and fasciae, blood vessels and nerves of the human oral cavity floor are topical issues of modern medicine. The floor of the mouth is a complex of soft tissues (muscles, fascia, subcutaneous tissue, glands, blood vessels, and nerves) located between the mandible and the hyoid bone. The main muscle of the floor of the oral cavity is the paired maxillary hyoid muscle. There are two permanent gaps in the floor of the oral cavity: 1) between the posterior margin of the maxillomandibular muscle and the hyoid-lingual muscle; 2) between the muscle fiber bundles of the maxillomandibular muscle in the area of the anastomosis of the lingual and chin arteries. The inconsistent gap through which the tissues of the hyoid and suprahyoid areas are connected includes the gap of the oral diaphragm at the point where the “diaphragmatic” process of the hyoid gland enters it. There are several intermuscular spaces between the muscles of the floor of the mouth, which play an important role in the spread of inflammatory processes in the floor of the mouth. Thus, above the maxillary hyoid muscle, there are 1) paired beds of sublingual salivary glands, or lateral cellular spaces of the floor of the mouth, which are bounded from above – by the mucous membrane that runs from the tongue to the gums of the lower jaw; from below – by the maxillary hyoid muscle; medially – by the tongue muscles; laterally – by the lower jaw; 2) an unpaired internal intermuscular space between the right and left hyoid and tongue muscles, containing a small layer of loose connective tissue, where deep inflammatory processes can develop; 3) paired intermuscular spaces between the hyoid and tongue muscles and the hyoid and tongue muscles. Below the maxillomandibular muscle there are: 1) paired interfascial gaps between the subcutaneous neck muscle, which is covered by the superficial neck fascia, and the division of the superficial plate of the neck fascia proper, which forms the fascial vagina of the submandibular salivary gland; 2) unpaired musculofascial gap between the anterior belly of the biceps brachii and the maxillomandibular muscles. The conducted meta-analysis of foreign and domestic literature will broaden the horizons of scientists, students and doctors about the morphological features of fascial and cellular spaces, muscles, main and additional sources of blood supply and innervation of the walls of the oral cavity, especially its floor, with regard to the forms of age-related anatomical variability.